Погодьтеся, нормальнiй людинi важко збагнути такi неможливi сполуки, як дальший поступ науки i середньовiччя, що погляд вперед с насправдi поглядом назад i що золотий вiк – це старезна минувшина, час бездушного панування фантастично розвиненоу машинерiу. Запевняю вас, якби я ще ранiше не полисiв, я б тодi неодмiнно посивiв.
Ну, добре: з вовками жити – по-вовчому вити. Знову ж таки: в чужий монастир зi своум статутом не ходять. Цi мудрi народнi прислiв'я я пригадав, коли пiдслухав розмову Професора з заужджим психiатричним свiтилом.
– Як поводиться ваш дивовижний i такий рiдкiсний пацiснт? – запитав новоприбулий корифей. – Не кусасться? Не гарчить? Не бешкетус?
– Вiн тихий i смирний, – став на мiй захист Професор. – А коли мовчить, поводиться як цiлком нормальна людина. До того ж, незважаючи на усю фантасмагоричнiсть його суджень, вони не позбавленi логiки i послiдовностi. Якби не оте прикре божевiлля, вiн мiг би чудово викладати iсторiю.
– Виходить, поки що зрушень нема?
– На жаль…
– Так, рiдкiсний випадок. Подумати тiльки – вiн вважас справжнс небо чорним з сяючими цятками, коли в дiйсностi все с навпаки!
– Ех, якби ото з'ясувати, на якому грунтi вiн здурiв! Дзеркальне сприймання свiту i закономiрностей розвитку суспiльства наводить на думку…
Але далi я вже нiчого не почув, бо протяг зачинив дверi до кабiнету Професора. Втiм, i цього було досить, щоб зробити певнi висновки. Отже, щодо мене вироблено сталий науковий погляд. Отже, я не подаю жодних надiй на видужання. А коли так, то менi не вибратися з цiсу лiкувальноу в'язницi. Що ж, доведеться пiдкоритися правилам чужоу гри. I вже того ж самого дня я зробив перший вдалий хiд.
– Професоре, – мовив я, коли вiн звикло завiтав до мосу палати, припускаю, що ви масте рацiю. Але для того, щоб вилiкувати мене, необхiдно приборкати i запроторити куди слiд повсталу генетичну пам'ять. Хiба не так?
– Чудово, капiтане! – вiд задоволення Професор аж порожевiв. – Саме це ми й намагасмося зробити! Я радий за вас, що ви нарештi це зрозумiли! Перший крок до видужування полягас у тому…
– Але ж. Професоре, – зупинив я його, – аби запроторити генетику, слiд створити перевагу або ж вiдновити пам'ять вищоу нервовоу системи, яка вгамус моу розбурханi первiснi iнстинкти. Якщо ж цього не зробити, я тут у вас вкiнець здичавiю i деградую.
– Не майте сумнiву, капiтане! – погодився зi мною Професор.
– Отож я прошу, щоб ви мене хоча б коротенько познайомили з iсторiсю наукового i суспiльного поступу цивiлiзацiу, а також ласкаво забезпечили вiдповiдною iсторичною i науково-популярною лiтературою.
– З величезним моум задоволенням! – аж затремтiв од захвату Професор. Почнемо хоч би й зараз, аби зцементувати у вашiй пам'ятi цю розмову! З вашого дозволу, я запалю…
Звiсно, я пiдтримав компанiю. Витяг люлечку, тютюнець, i за хвилину ми вдвох занурилися у синювато-сивий затишок.
– Почну, капiтане, з казок, – мовив Професор, – бо казки – то найдавнiшi вiдомостi з народноу фантазiу, що колись були втiленi у певнi реальнi образи, а до нас дiйшли як чудернацькi i дивнi вигадки. Нiяких вiдомостей, старiших за казки, ми не масмо. Бiльше од того, вже й у казках не все до пуття розумiсмо.,.
Я нашорошив вуха.
– Найбiльш популярнi зараз казки – це iсторiу про килим-лiтак i чоботи-скороходи, скатерку-самобранку i всевидюче око, а також про нерозмiнний карбованець…
Я ледь не схопився i не бовкнув, що в нас точнiсiнько тотожнi казки, та вчасно стримався. I правильно зробив, бо як невдовзi з'ясувалося, тут казки були на iнший лад.
– Що ми нинi знасмо про цi речi? – вiв далi Професор. – Тiльки й того, що це були надзвичайно складнi хитромудрi вироби. Чоботи-скороходи i килими-лiтаки майструвалися на основi антигравiтацiйноу механiки i використовувалися як найбiльш надiйний i зручний наземний транспорт. Скатерка-самобранка була портативним синтезатором для молекулярного вiдтворення харчових продуктiв. Iнодi уу програма-меню сягала кiлькасот найменувань. Назва ж всевидючого ока говорить сама за себе – за допомогою цього карколомне складного, але мiнiатюрного приладу ви могли б побачити все, що тiльки коулося кожноу даноу митi на планетi. Ясно, усi цi речi, на перший погляд незамiннi i кориснi, викликали бурю невдоволення. Кому, примiром, було присмно усвiдомлювати, що за вашими дiями задля розваги будь-якоу митi з хворобливою цiкавiстю слiдкус якийсь невiдомий вам блазень-антипод? Можна сказати, то був не корисний, а явно шкiдливий i аморальний винахiд! Нинi його вже солiдно спростили – до сучасного телевiзора на дванадцять наперед вiдомих програм.
Та це що! От з нерозмiнним карбованцем таки було справжнього клопоту!
Нерозмiнний карбованець ви одержували в день повнолiття, коли обирали собi професiю i ставали на стежку самостiйного життя, незалежнi i вiльнi вiд достаткiв батькiв. Але рiч полягала в тому, що хоч нерозмiнний карбованець мав кожний, та самi карбованцi були не однаковоу вартостi. У кожному окремому карбованцi були врахованi потреби кожноу iндивiдуальноу особи. Якщо ви, примiром, володiли однiсю мовою, то на свiй карбованець нiзащо не змогли б придбати iншомовних книжок, бо не мали в них жодноу потреби. Але були й речi, що цiкавили всiх, як, скажiмо, рiзносортнi скатерки-самобранки. Синтезатор найвищого гатунку на кiлькасот назв ви мали змогу одержати, якщо Посiдали чiльне мiсце в державному управлiннi i за своум службовим становищем мусили влаштовувати гучнi прийоми. Якщо ж ви обiймали скромну посаду, то володiли низькосортним синтезатором з штучним добором комплексних снiданкiв, обiдiв та вечер на двi-три особи. Це викликало жахливi антагонiстичнi протирiччя. Нинi ми злiквiдували цей ганебний недолiк, що сiяв ворожнечу у суспiльствi, бо вже кiлька столiть, замiсть скатерок-самобранок, випускасмо книжки з тисячами найрiзноманiтнiших кулiнарних рецептiв. Обирай собi сам страви i готуй на власний смак i розсуд.
Або вiзьмемо чоботи-скороходи. Примiром, ви ревматик, але масте незначнi особистi потреби, в котрих враховано, що багатомiсний комфортабельний килим-лiтак вам нi до чого. От i мусили човгати в тих осоружних чоботах до скону рокiв.
Внаслiдок отiсу неймовiрноу рабськоу залежностi од, здавалося б, чудових речей на планетi весь час спалахували заколоти, кривавi бунти i жахливi повстання. Гинули матерiальнi цiнностi, палали сховища з синтезаторами, на смiтниках купчились цiлi горби нерозмiнних карбованцiв, пiд ногами повсталих хрумтiли потрощенi всевидючi очi. З неба падали численнi жертви, коли знавiснiлi чобiтники вiдчайдушне лiзли на абордаж до килимiв-лiтакiв. У хiд пiшли шапки-невидимки, палочки-виручалочки i мечi-кладенцi…
Та найстрахiтливiшою у тi прадавнi часи збросю були вогнедишнi Змiу Гориничi. Оскiльки ж ви, капiтане, не масте навiть елементарного уявлення про цих моторошних потвор, про цих нещадних чудовиськ, я спробую ух вам змалювати.
Змiу Гориничi використовувалися виключно пiд час жорстоких каральних акцiй. Позаяк головнi сутички точилися в повiтрi – цi жахливi одоробла лiтали.
Були вони рiзного класу i потужностi – вiд однiсу до дванадцяти босголовок, – та всi мали характерну, однотипну побудову з однаковими тактичними i стратегiчними засобами ведення тогочасного двобою. Уявiть собi стометрову могутню потвору з вогнедишною, усеспопеляючою босголовкою на довгiй еластичнiй шиу з необмеженим напрямком прицiльних спалахiв в усiх трьох вимiрах, гiгантський тулуб, щiльно вкритий непробивною, вогнетривкою лускою, могутнi лапи з розчепiреними отруйними пазурами, довжелезний хвiст в неприступнiй тилязi з гострякiв, що стирчали навсебiч… Уся ця фантастична штучна споруда була створена лише для того, аби нищити, палити, вбивати i мордувати. Навiть гучномовцi, якi були в тих Змiув вмонтованi, промовляли виключно з ультимативних грамзаписiв. А який жах наводило отаке страховидло, коли воно мало не одну, а дванадцять босголовок, устаткованих нищiвними лазерами? Окрiм того, траплялися несерiйнi екземпляри з ускладненим бiологiчним самопрограмуванням i самовiдтворенням. У цих несерiйних лiтаючих бандюг замiсть однiсу знищеноу босголовки, негайно вiдбруньковувалися аж три! Бувало, пiсля сутички окремi Змiу Гориничi мали по сорок вiсiм босголовок, а то й бiльше! На щастя, пiд тягарем того понаднормового поголiв'я вони були не в силi нi лiтати, анi плазувати i швидко конали природною смертю вiд загального фiзичного виснаження.