Олексій Коломієць - Голубі олені (сторінка 8)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Oleksiy_kolomiec_golubi_oleni.docx)Oleksiy_kolomiec_golubi_oleni.docx90 Кб980
Скачать этот файл (Oleksiy_kolomiec_golubi_oleni.fb2)Oleksiy_kolomiec_golubi_oleni.fb2143 Кб979

О л е н к а (накинула хустку на плечi). Спасибi, спасибi вам.

В i ч н й й. А це сало, воно добрiше, чим куповане. Це варення калинове, вишневе, малинове, це мед, а це трохи масла - домашнього. А це (виймає дошку, вистругану, з ручкою) я зробив, на кухнi пригодиться. Щось покришить, щоб не порiзати столу. А ось i калинова. (Виймає з кишенi пляшку). В кишенi вiз, щоб не побити, на семи травах настояна.

О л е н к а (вкрай схвильована). Спасибi, батьку... Чим i вiддячу...

В i ч н и й. Батьком назвала - уже й вiддячила... Гарна ти, Оленко, молода i гарна.

О л е н к а (посмiхнулась). Не така вже й молода, не така вже й гарна. Роки...

В i ч н и й. Роки йдуть, а що їм робити... Вони йдуть, а ми живемо.

О л е н к а. Вас наче бог послав. Прийде Ася, Чорний - от буде їм сюрприз.

В i ч н и й. Як вони?

О л е н к а. Чорний - кандидат педагогiчних наук!.. Уявляєте, наш комбат Чорний... кандидат педагогiчних наук. Ася - головний хiрург, майстер вищого класу!

В i ч н и й. Практика на вiйнi в неї була, не дай боже!

О л е н к а. То, може, їх зараз покликати?

В i ч н и й. Покличеш їх, Оленко, пiзнiше... А поки що розмова до тебе є...

О л е н к а (трохи стривожено). Розмова?

В i ч н и й. По чарцi давай вип'ємо.

О л е н к а. Може, потiм.

В i ч н и й. Розмова така, що треба перед нею.

 

Оленка дiстає чарки i ставить на стiл якусь закуску.

 

В i ч н и й (наливає чарки). За все добре, Оленко! (Випивають). Воно й на нерви дiє добре. (Пауза). Скажу тепер, чого я приїхав. (Пауза, думаѕ, з чого почати). Отож сини в мене. Два їх: один секретарем райкому комсомолу, там же, у нас в районi, а другий збирався на дипломата, а вивчився на iнженера. Працює в Сибiру. Гарнi дiти. Можна закурити?

О л е н к а. Курiть, i я теж, - щось наче хвилююсь...

(Закурює).

В i ч н и й. Гарнi дiти... Цей, що в комсомолi, женився, а той ще не зустрiв своєї. Та я не про це... В нашiй сiм'ї тебе знають, Оленко, i фотографiя твоя висить на стiнi... Знають i життя твоє... (пауза) незвичайне... Так оце недавно син з Сибiру прислав газету, в нiй описується про одного директора заводу... I фотографiя. Директор той на прiзвище Крав-цов, Микола Iванович. (Дiстає з валiзки газету в тецi). Це я, щоб не зiм'ялась. (Подає газету). Ось...

 

Оленка тремтячими руками взяла газету, впилась в неї очима, потiм якось безсило вiдкинулась на спинку стiльця.

 

По-моєму, це вiн... Я написав сину, хай розвiдає усе, як воно там i що, i напише тобi... З нього дипломат путящий - говорити з людьми вмiє. (Помiтив стан Оленки). Радiсть я принiс чи горе-i сам не знаю!..

 

Висвiтлюється лист. П'ять рядкiв закреслено так, що їх не можна прочитати, крiм двох перших слiв:

 

"Здрастуй, Кравцов".

 

КАРТИНА ДРУГА

Простора кiмната, з кiмнати двоє дверей: однi прямо на глядача, другi - праворуч. У крiслi сидить Кравцов, читає газету. Моложавий, але посивiлий. Обличчя втомлене, блiде... На канапi сидить Бiла Мафiя-молода, вродлива жiнка, гортає журнал.

Пауза.

 

Б i л а М а ф i я. Освiтлення нiкчемне. А чому ти не працюєш у своєму кабiнетi? (Пауза). I менi зайти не дозволяєш. А твоєму грiзному приятелю дозволено?..

К р а в ц о в. Нiкому.

Б i л а М а ф i я. Там секрети?

К р а в ц о в. Секрети.

Б i л а М а ф i я. Як у тебе не затишно. Меблi старi... час помiняти.

К р а в ц о в. Звик.

Б i л а М а ф i я. Дивнi звички - звик не обiдати, i сьогоднi не обiдав?

К р а в ц о в. Щось їв.

Б i л а М а ф i я. Зроблю хоч вечерю путящу. Сподiваюсь, не поспiшаєш нiкуди?..

К р а в ц о в. Вечiр вiльний!

Б i л а М а ф i я (вiдклала журнал). Я - в гастроном, а ти постарайся, коли прийде твiй грiзний приятель, не затримувати його, будь ласка. (Пiдiйшла до Кравцова, поклала руки на плечi, схилилась до нього). Стомився? Поїдемо влiтку на пiвдень... (Пауза). Поцiлуй мене...

 

Кравцов цiлує.

 

Директор - до останньої клiтини, навiть поцiлунок директорський.

 

В дверях зiткнулась зi Скирдою, вони постояли, з неприязню оглянули одне одного.

Бiла Мафiя вийшла. Скирда ще глянув їй услiд. За цi роки вiн, здається, не змiнився, хiба що зсутулився.

 

С к и р д а. Куди це Бiла Мафiя понеслась?

К р а в ц о в. Чому ти прозиваєш її Бiлою Мафiєю?

С к и р д а (пiдiйшов, вiдчинив буфет, налив чарку, випив, закусив цукеркою i сiв на канапу). А ти чув про мафiю?

К р а в ц о в. Дещо.

С к и р д а. Так ото вона i є Мафiя. А чому бiла?.. (Жест). Мабуть, просила, аби мене скорiше спровадив. Я довго не затримаюсь.

К р а в ц о в (пiдiйшов до буфета, теж випив чарку, подивився на Скирду). Новий костюм?

С к и р д а. Ти ж дав менi премiю, я й купив.

К р а в ц о в. Хороший костюм.

С к и р д а. А скажи, ти б дав менi премiю, якби, припустимо, не знав з фронту, а так, за роботу?

К р а в ц о в. Хтозна, може б, i нi...

С к и р д а. Виходить, ти не об'єктивний.

К р а в ц о в. Те, що я тебе знаю з фронту, дає менi можливiсть бути об'єктивним.

С к и р д а. Фронт! (Пауза). На фронтi я був (жест), а ким ти? А тепер - ти директор заводу, а я в прохiднiй. Охоронник.

220

К р а в ц о в. Бери iншу роботу.

С к и р д а. Менi й там непогано... А тобi мiнiстр жалує премiю?

К р а в ц о в. Дає.

С к и р д а.А я б подумав.

К р а в ц о в. Чому?

С к и р д а. Черствий ти, Кравцов, людей тримаєш (жест) на заводi! Ремствують на тебе!

К р а в ц о в. А ти на фронтi як тримав солдатiв?

С к и р д а. Там iшов бiй з ворогом.

К р а в ц о в. I тут iде бiй, ми мусимо наступати.

С к и р д а. То фронт, а це...

К р а в ц о в. Економiчний фронт. I дисциплiна потрiбна. Буду вимагати!

С к и р д а. Звичайно. Але все ж треба попустити.

К р а в ц о в. I це ти менi радиш?

С к и р д а. Як друг!

 

Заходить Бiла Мафiя з покупками в руках.

 

Б i л а М а ф i я. Здрастуйте, Скирда.

С к и р д а (до Бiлої Мафiї). Треба говорити - товаришу Скирда!

Б i л а М а ф i я (до Кравцова). Чай забув включити? (До Скирди). Ми не на зборах. (Виходить на кухню).

С к и р д а (вслiд). Я з тобою буду завжди наче на зборах.

К р а в ц о в. Ти ввiчливий.

С к и р д а. Вiдвертий.

 

Входить Бiла Мафiя з чайником. Дзвiнок.

 

К р а в ц о в. Хто б це?

Б i л а М а ф i я (знизала плечима). Зараз побачимо. (Виходить).

 

Заходить Мафiя, за нею Дипломат - хлопець рокiв двадцяти п'яти. Зупинився, погляд на Мафiю, на Скирду, на Кравцова.

 

Д и п л о м а т. Добрий вечiр. (До Кравцова). Ви Микола Iванович Кравцов?

К р а в ц о в. Я.

Д и п л о м а т. Так i думав.

К р а в ц о в. З ким маю честь?

Д и п л о м а т. З людиною.

К р а в ц о в. Так i думав. Хочете зi мною поговорити?

Д и п л о м а т. Вивчити, що ви являєте собою.

К р а в ц о в (посмiхнувся). Почати з бiографiї?

Б i л а М а ф i я (не витримує). Молодий чоловiче, хто ви такий i що вам треба?

Д и п л о м а т (тiльки подивився на неї i знову до Кравцова). В загальних рисах менi ваша бiографiя вiдома. Частково з нарису в газетi.

К р а в ц о в. Мiж iншим, коли вас запитує жiнка, ввiчливiсть вимагає вiдповiсти.

Д и п л о м а т (до Мафiї), Припустимо, я хочу працювати на заводi, але перше треба знати, що за директор.

К р а в ц о в. Фах?

Д и п л о м а т. Iнженер.

К р а в ц о в.3 цього i почав би. Завтра о дев'ятiй в заводоуправлiннi, товаришу iнженер.

Д и п л о м а т. В готелi мiсць немає, то я вирiшив до вас додому... може, ще сьогоднi виїду. Мiй поїзд iде через три години.

К р а в ц о в. Оригiнал чи вдаєте?

Д и п л о м а т. Оригiнал.

К р а в ц о в. Тодi вивчайте.

Д и п л о м а т. Можна оглянути вашi апартаменти?

К р а в ц о в. Прошу.

 

Дипломат виходить у другу кiмнату.

 

Б i л а М а ф i я. Пiдозрiлий тип... Жени його в три шиї!

К р а в ц о в. Вiн все-таки оригiнал.

С к и р д а. Або псих.

Д и п л о м а т (повертається). Могли б взяти кращу, все-таки директор такого заводу.

К р а в ц о в. У вас iще багато запитань до мене?

Д и п л о м а т. Кiлька. На фронтi були?

К р а в ц о в. Був.

Д и п л о м а т. У полонi?

К р а в ц о в. Нi.

Д и п л о м а т. У партизанах?

К р а в ц о в. Був.

 

Пауза.

 

Д и п л о м а т. У вас пам'ять хороша?

К р а в ц о в. Не скаржусь.

Д и п л о м а т. Що вам найбiльше запам'яталося з вiйни?

К р а в ц о в (сухо). Молодi солдати, якi не розпитували, де який командир, а йшли в бiй i навiть на смерть, якщо вимагали того обставини...

 

Пауза.

 

Д и п л о м а т. Бiднувата пам'ять у вас, товаришу Кравцов!.. Останнє запитання. Як ваше сiмейне життя (глянув на Бiлу Мафiю), щасливе?

С к и р д а (пiдвiвся). Молодий iнженер! Поспiшайте на поїзд!..

Д и п л о м а т (пильно подивився на Скирду). Були пораненi в щелепу?

С к и р д а (в голосi погроза). Був поранений, але умiю i ранити.

Д и п л о м а т. Капiтан Скирда?..

 

Скирда вiд несподiванки аж виструнчився, по-iншому глянув на Дипломата, перевiв погляд на Кравцова.

 

Тепер я пiду. Знайте, у вас був не iнженер, а дипломат... Прощавайте. (Вийшов).

 

Троє переглянулися мiж собою. Нiма сцена.

Завiса

Висвiтлюється i зникає телеграма:

 

Був дома у Кравцова переконаний вiн адреса вулиця Лазо 18 квартира 56 Володя Вiчний

 

Висвiтлюється сцена. Чути приглушений вiдгомiн мiста. Здаля видно двоє освiтлених вiкон. Оленка в лiтньому плащi, з валiзкою в руках проходить авансценою з краю в край: мабуть, уже давно вимiрює цю дорiжку. Погляд час вiд часу лине до освiтлених вiкон. Зупинилася, поставила валiзку.

 

О л е н к а. Я часто оглядаюсь у своє минуле, а зараз воно стоїть передi мною i до болю яскраво, наче у барвах Рокуелла Кента. Стоїть i не зникає (Пауза). ...Здається, то було не життя, а нескiнченнi муки. (Пауза, ледь посмiхнулась). Ученi пiдрахували, що жiнка в середньому живе на кiлька рокiв довше за чоловiка, - а не знайшлося вченого, який би пiдрахував, наскiльки бiльше в її душi загоєних i незагоєних ран, наскiльки бiльше каменюк i вибоїн на її дорозi. (Пауза). А iнодi моє життя видається щасливим i свiтлим, бо я кохала. Кохання грiло мою душу, воно билося в менi другим серцем... (Пауза). Сотнi разiв я втрачала надiю зустрiти Кравцова... I сотнi разiв малювала в своїй уявi цю зустрiч. Незатьмарену, незахмарену, жадану... Наче i вiн чекав на мене, наче i його кохання лишилось таким же незгасним. Он його вiкна... Вiн там... I тепер, коли я так близько вiд нього, - тепер, як злодiї, почали пiдкрадатися iншi думки: вiн не мiг знайти Їлонку. Їлонки нiколи не було... А села - не стало... Та чи шукав вiн? Чи вистачило сили жити самотньо, як я, стiльки рокiв?!

(Пауза). Ходжу бiля будинку, заходять i виходять звiдти жiнки, а я думаю, одна з них - дружина Кравцова. (Пауза). Вiн не забув, напевно, пам'ятає ту наївну дiвчину з дитячими косичками... Тут пам'ятає, а побачить мене (гiрко посмiхнулась), перемальовану роками i не... (Пауза). Або не захоче впiзнати.

 

Сценою проходить Бiла Мафiя. Подивилася на Оленку, ще раз оглянулась, вийшла.

 

Вродлива жiнка! I вона може бути дружиною Кравцова... (Пауза). Не впiзнає, або не захоче впiзнати, або вже... загасив вогник. Як же тодi жити? Вперше вiдчула себе такою безпорадною. (Пауза. Рiшуче). Не пiду... Називали колись хороброю, безстрашною, а тепер боюсь... Не пiду!

 

Перемiна свiтла. Квартира Кравцова. Кравцов сидить на своєму улюбленому мiсцi, у крiслi. Бiла Мафiя на канапi гортає iлюстрований журнал. Скирда стоїть посеред кiмнати, наче роздумує, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив. Бiла Мафiя краєм ока стежить за ним. З сусiдньої квартири доносяться зануднi звуки гам. Скирда пiдiйшов до вiдчиненого вiкна, уважно слухає.

 

С к и р д а. Шостакович росте.

Б i л а М а ф i я (до Кравцова). Коли береш вiдпустку?

К р а в ц о в (не вiдриваючись вiд газет). Запросив дозволу.

С к и р д а. План не пустить i командарм...

 

Кравцов подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм?

 

На твоєму заводi людей як у корпусi, виходить - ти комкор, а над тобою - командарм!..

 

Пауза. Кравцов тiльки посмiхнувся.

 

А менi пiсля фронту всi роки здаються вiдпусткою.

Дзвiнок. Скирда i Бiла Мафiя перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе її на стiл.

К р а в ц о в (посмiхнувся). Вiдпочив!..

 

Скирда пiдiйшов, узяв телеграму, прочитав.

 

С к и р д а. В Москву викликають? Це перед наступом, Кравцов.

Б i л а М а ф i я. Можна, i я з тобою? На роботi'мене вiдпустять.

С к и р д а (про себе). Ад'ютант.

Знову дзвiнок. Скирда виходить. Бiла Мафiя поправляє зачiску. Заходить Скирда, за ним Оленка, в плащi, з валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило її. Глянула на Бiлу Мафiю, на Скирду, i спинилася поглядом на Кравцовi. Скирда вдивляється в Оленку. Бiла Мафiя в якомусь недоброму передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов поволi опустив газету, дивиться на Оленку. Їхнi погляди зустрiлися... Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов, не вiдриваючи вiд неї погляду, пiдвiвся. Стоять одне проти одного. Пауза. Кравцов ступив крок до Оленки, хотiв щось сказати, але йому наче перехопило подих. Рвучко вiдвернувся вiд Оленки, пiдiйшов до завжди замкнених дверей, повернув ключ, рвонув дверi!

Перед нами на бiлiй стiнi голубi оленi, пiд ними саморобний стiл-трикутник. Оленка глянула, хитнулась... Голубi оленi, мабуть, через її сльози, то затьмарюються, то яскраво висвiтлюються i бiльшають! Бiльшають... Заповнюють весь простiр сцени. Народжуються звуки вальсу.

 

Завiса

 

Сторінка 8 з 8 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 > У кінець >>

Пошук на сайті: