Елегія атракціонів – Микола Бажан

ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІВ



Із чорного стебла баска

сівба важких басів,

і флейти метушня баска

на рині голосів.



Різкий плижок, зухвалий скік,

сухий, як дріб, галоп,

і флейт одчай, цих флейт баских

над ямами синкоп.



Крутися, світ, крутися, цирк,

крутися, карусель!

І гостроверхий фейєрверк

злітає над усе.



І день — у смерк, і ніч — у смерк,

і серце — нічичирк.

Крутись, скажений фейєрверк,

Крутись, скажений цирк!



І око юрб проколоте

на шпагах тисяч ламп.

Крутись, прокляте коло те.

Такт!

Темп!

Чи довго прокрутишся так тут,

невже не спадеш,

невже?

Кожен вигиб і темпу, і такту

віддрукує капельмейстерський жест.



Віддрукує і занотує:

стій!

На кожну ноту, на ту є

карб

свій.



І пізнаєш уперту математику

пароксизмів захвату і журб.

Товаришу,

друже,

братику —

в кожного є свій карб.



Кожному ноту нажебрано,

і іншої буть не могло б,

і рипить між іржавими ребрами

серця сухий суглоб.



Серце! Крутися, хитайся,

хитайсь, вигинайсь шкереберть!

Із губ акробата-китайця

струмочком сповзає смерть.



Захлинувся ковтками конвульсій,

завертівсь на блискучій косі,

і зчепилися в спільному пульсі

серця

усі.



Горло горбом напнеться,

втнеться крик,

як звисне, мов флаг, із трапецій

чорний людський язик.



Скрикне тоненько панійка.

Тоді націляйся й лети,

в зойки розпачливі, паніко,

зімни їхні голі роти!

Слину і сльози виточи,

губи в гримаси зміси!

Розгойдались, мов трупи иа ниточках,

голоси.



1927.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар