Характеристика «Захар Беркут»
Іван Франко
Найвідомішим художнім твором Івана Франка на історичну тему є повість «ЗАХАР БЕРКУТ», написана на конкурс, оголошений редакцією журналу «Зоря» (1882), і надрукована в цьому самому журналі 1883 року. У творі зображено боротьбу русичів-українців проти монголо-татарської навали 1241 р. У відтворенні історичного минулого письменникові допомогли художня вигадка та народна творчість, зокрема широко відома в Галичині та на Закарпатті легенда про затоплення монголів тухольською громадою.
Повість «Захар Беркут» має захопливий сюжет, у якому поєднуються дві сюжетні лінії: історична (напад монголо-татар) і особиста (кохання Максима й Мирослави). Сюжет доповнюють позасюжетні елементи. Наприклад, у творі є приховане повторення епізоду повісті — йдеться пре загибель війська загарбників у долині. Мешканці селища заблокували гірський потік, наслідком чого стала повінь, у якій загинули всі вороги. Схожа легенда міститься на початку твору. Максим розповідав її Мирославі й боярину. У давні часи на місці їхньої долини було велике закляте озеро. У ньому не водилося жодної живої істоти, а вода була отруєна. Опікувалася тим озером Морана. богиня смерті. Якось цар велетнів, що жили поряд з цим озером, посварився з богинею і вдарив чарівним молотом об скелю. Скеля зруйнувалася, і все озеро витекло. Після цього почався розквіт долини, а ображена Морана перетворила царя на великий камінь, який усі мешканці долини називали Сторожем. І побутувала ще одна легенда, згідно з якою скам’янілий цар велетнів оберігав село від неприємностей і мав допомогти у найскрутнішу хвилину. Сталося так, як передбачало це повір’я. Мешканці завалили велику кам’яну брилу, Сторожа, і нею перекрили гірський потік. Уся вода затопила долину, створивши тим самим нове озеро, у якому загинув ворог. Якщо за легендою, вода була отруєна, то тепер була заповнена вбитими монголами, що також можна вважати отрутою.
Письменникові вдалося створити дуже реальний світ, використавши захопливий сюжет у поєднанні з неперевершеними описами природи. Автор зумів показати внутрішній світ героїв, пояснити й умотивувати їхні вчинки за допомогою діалогів, монологів. 1. Франко продемонстрував свою неабияку освіченість в історії й історичних деталях та подробицях, адже чітко змалював особливості життя Карпатської Русі в XIII столітті.
І. Франко створив художні образи народного проводиря Захара Беркута, його сина Максима, дочки боярина Мирослави, яка перейшла на бік народу, і Тугара Вовка, що зрадив народ і пристав до ворога.
Історично правдиво письменник показав шляхи, якими йшли монгольські орди на руські землі, відобразив події весни 1241 року, згадав битву з ворогами на річці Калці 1224 року. Монгольські орди зображені як ворожа сила, що несла смерть і руїну руським землям. Іван Франко змалював образи ватажків монгольських загарбників — Пети й Бурунди. Обидва — сильні люди із владними характерами, але надзвичайно жорстокі.
Сам Беркут, дізнавшись про навалу монголів, виявляє глибоке розуміння небезпеки для Карпатської Русі. Готуючи оборону долини, він орієнтує громаду на те, що їхнє завдання — не лише відбити монголів, а знищити їх, бо недобитий ворог завдасть страждань та мук іншим народам. Захар гордий за сина Максима, який допомагає йому в нелегкій боротьбі. Обидва вони зуміли підняти громаду на боротьбу та підготуватися разом з іншими тухольцями до знищення ворогів: заманити їх у долину, перекрити вихід воді, що потопила нападників, які загинули страшною смертю в паніці. Захар своїми руками з катапульти посилає величезний камінь на ворогів, знаючи, що серед них є його син. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю».
Головним персонажем повісті є народ — його образ уособлений в тухольській громаді. Він сам вирішує свою долю і забезпечує собі свободу та незалежність. Тому ідея єдності та глибокий патріотизм є провідною думкою цього твору. Заклик до збереження людської гідності, пробудження національної свідомості зробили повість сучасною та актуальною, а любов до рідної землі, прагнення свободи увіковічили її.