Забіла Віктор
Віктор Миколайович Забіла (1808 — листопад 1869)
Біографії
Твори
- Будяк
- Голуб
- Гуде вітер вельми в полі!..
- Два вже літа скоро пройде…
- До коня
- До невірної
- Кохання
- Маруся
- Нащо, тату, ти покинув…
- Осінній вітер
- От і празника діждались…
- Ох, коли б хто знав, як тяжко…
- Пісня (Не плач, дівчино…)
- Пісня (Послухате мою пісню…)
- Палій
- Повіяли вітри буйні…
- Повз двір, де мила живе…
- Пугач
- Розлука
- Сидів я над річкою…
- Сирота
- Соловей
- Сорока
- Туга серця
- Човник
Критика, коментарі до творів
Віктор Забіла Соловей Не щебечи, соловейку. Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький. На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш. Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу
ЧОВНИК Чи довго я, нещасний, Буду так крушиться? Пора б уже перестати Скучать да нудиться! Пливе човник без весельця, К берегу звертає, Ніхто човником не править — Вітром
ТУГА СЕРЦЯ Літа мої молодії, Вам вже не вертаться; Душі моїй прийшла пора Слізьми обливаться. Серцю мойму як хотілось, Так не удалося: Схаменулось, стрепенулось, Кров’ю запеклося. Одно мені
СОРОКА Сорока в дворі скрекоче, Гостей возвіщає; Ждала дівка козаченька, Котрого кохає. Ждала, ждала, виглядала, Миленький не їде, — Мабуть, тоді він вже буде, Як місяць ізійде. Зійшов
СОЛОВЕЙ Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як