Характеристика «Майстер корабля» Яновський

Характеристика «Майстер корабля»

Юрій Яновський

 

          «МАЙСТЕР КОРАБЛЯ» — перший роман Ю. Яновського, написаний упродовж 1927-1928 років. Твір стилізовано як кіномемуари. У його основі — досвід роботи автора на Одеській кіно­студії і його співпраця з В. Кричевським, П. Нечесою, О. Довженком та Ітою Пензо, які згодом стали прототипами головних героїв. Сюжет є нетиповим для тогочасної літератури: описано про­цес знімання фільму та будування справжнього вітрильника для декорацій. Крім того, у текст орга­нічно вплітаються спогади головного героя То-Ма-Кі про минуле, записи синів та коханої Тайах, дивовижні пригодницькі історії моряків і власні міркування.

Роман вирізняється з-поміж інших торів Ю. Яновського зосередженістю на мистецькій про­блематиці та максимальною увагою до самого творчого процесу. Твір Ю. Яновського справедливо називають романтичним трактатом про мистецтво. Він насичений роздумами творця про сенс люд­ського життя, старість і молодість, таємниці людської душі, пошуки гармонії, краси, а також про мету цілого мистецького покоління.

У романі утверджуються рукотворні цінності та рукотворна краса. Не даремно Ю. Яновський зосереджує свою увагу на мистецтві, пов’язаному з технікою та ремеслом. Письменник возвеличує професію майстра, проспівуючи гімн рукам: «Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму». Кораблебудування та кінозйомка потребують не лише творчого підходу та натхнення, а й чіткого розрахунку і клопіткої праці, відповідно мрії тоді набувають цін­ності, коли вони стають частиною матеріального світу людини.

Однією з найважливіших рис роману є спроба уникнути цензури мовлення, що насичене екзо­тичними назвами, тропами, порівняннями. Ю. Яновський сміливо використовує нестандартні для української традиції імена, описує різноманітні тропічні місця. Процес написання тексту наче від­бувається на очах у читача, таким чином автор руйнує сюжетну послідовність твору. Усе реальне та дійсне — це лише матеріал для твору, в основі якого покладений принцип гри — різні погляди на зображуване.

Реальні люди і події, переосмислені згідно з авторським задумом, дали змогу Ю. Яновському створити яскраві образи української творчої інтелігенції, її молодшої генерації. Кожен з них може сказати про себе словами То-Ма-Кі: «І як було всім зрозуміти, що в мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї я жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит. Сімдесят років стою я на землі, пройшли переді мною покоління чужих і рідних людей, і всім я з гордістю дивився в вічі, боронячи життя й честь моєї нареченої, її коси, як струмені, розлились по землі, її руки, як благоcловення, лягли на поля, її серце палає, як серце землі, посилаючи жагучу кров на нові й нові шля­хи. Для неї я був сміливий і впертий, заради неї я хотів бути в першій лаві бійців — бійців за її роз­квітання. Для неї я полюбив море, поставив на гербі якір, залізний важкий якір, що його прийма­ють усі моря світу, і колишеться над ним могутній корабель. Культура нації — звуть її».

Пошук на сайті: