КОЗАЦЬКИЙ КАНДИДАТ
Це вже вп’яте чи вдесяте
Сон мені приснився,
Що до мене Тарас Бульба
В гості сам явився
Зайшов такий зажурений,
Аж мало не плаче.
Я питаю: – Що стряслося,
Дорогий козаче?
– Україну, – каже Бульба, –
Треба рятувати.
Попросили запорожці:
– Іди в кандидати.
Там двадцятим чи тридцятим
Будеш претендентом
Переможеш супостатів,
Станеш президентом.
У твоїх порохівницях
Не відсирів порох.
Говори там правду в вічі,
Виступай на зборах…
Я скликаю парубоцтво
І пенсіонерів,
Викриваю чинодралів,
Корупціонерів.
Обікрали Україну
Нечисть і сволота,
А тепер до влади пруться,
Як чорти з болота.
І за те, що так правдиво
Я з людьми балакав,
Якийсь москаль у газетці
Мене обкалякав.
– Чому москаль? – дивуюся.
– Може, він з татарів?
– Він статейку, – каже Бульба, –
По-московськи вшкварив.
Газет же тут українських
Скоро вже не стане.
Ти послухай, що тут пише
Стерво окаянне.
“Бандеровец Тарас Бульба
Разумом не блещет.
Превозносит казачество,
На других клевещет.
Не имея документов
О дате рожденья,
Свое отчество скрывает
И происхожденье.
О делах его геройских –
Выдумки и враки,
Он с родными сыновьями
Затевает драки,
А старуху заставляет
Принести горелки
И, нажравшись, бьет посуду,
Горшки и тарелки.
Если сказанное выше
Для кого-то новость,
Пусть по Гоголю проверит,
Прочитает повесть”.
Дочитав замітку Бульба,
Витяг самопала.
– Покажи мені ту нечисть,
Що таке писала.
Дай мені адресу точну,
Де сидять писаки.
Покажу їм, окаянним,
Де зимують раки.
Я упрошую Тараса
Заховати зброю,
Не вступати до двобою
З нечистю дурною.
Говорю: – Такі статейки
Звуться компроматом.
Ти скажи їм ще спасибі,
Що не криють матом.
Ти на виборах, козаче,
Облизня ухопиш,
Якщо свого конкурента
У багні не втопиш.
– Тепер мені, – мовив Бульба, –
Усе зрозуміло.
Така війна серед лайна –
Не козацьке діло.
Піду просить пробачення
Перед козаками.
Не хочу я з придурками
Битись кізяками.