Мова і язик – Павло Глазовий

МОВА І ЯЗИК

Розмовляє наша мова

З Руським Язиком.

– Мы с тобой,- Язик говорить,-

Не в ладах живем.

Опечален мой двуглавый,

Мой родной орел

Тем, что ныне в Украине

Мало русских школ.

Малышей русскоязычных

Надобно беречь.

Ты же знаешь, как их портит

Народная речь.

– Отакої ! – каже Мова.

– Я ж сестра твоя,

То чого ж російським діткам

Шкодитиму я?

І чого ворогувати

Мові з Язиком?

– Да пойми, – Язик говорить,-

Речь же не о том.

Ты же знаешь, сколько русских

В Украине есть.

И других русскоязычных

Всех не перечесть…

– А вони, – питає Мова,-

Звідки прибули?

Ми сюди їх вербували

Чи за чуб тягли?

Чом твої російськомовні

Прагнуть увесь час,

Щоб не стали їхні дітки

Схожими на нас ?

Від столиці України

До найдальших сіл

Все ставало менше й менше

Українських шкіл…

– Ну так что ж ? – Язик питає. –

Я для всех родной.

Я – Тургенев, Достоевский,

Пушкин и Толстой.

– Не хвилюйся , – каже Мова.-

Ми шануєм їх.

Ти поглянь на руськомовних

Діточок своїх.

Подивися на сучасну

Молодь у містах

Та послухай краєм вуха,

Що в них на вустах.

Що їм Пушкін? Що Тургенєв?

Що для них Толстой?

Та для них уже й Чапаєв

Більше не герой.

Знаєш, скільки тут про нього

Наплели гидот?

Петька, Анка і Чапаєв –

Брудний анекдот.

Про Тургенєва й Толстого

Навіть річ пуста.

Де ти бачиш їхні книги?

Хто тут їх чита?

Від еротики й порнухи

Аж тріщать ларки.

Все ж то творять доморослі

Наші “русаки”.

Ти у нас російськомовну

Пресу переглянь.

Чим натоптана й набита

Та газетна дрянь?

Уяви, що твій Тургенєв

Прочитав би те,

Що братва російськомовна

Про жінок плете,

Як смакує походеньки

Безсоромних дам.

Він сказав би : – Это мерзость!

Это стыд и срам.

– Ты права, – Язик промовив.-

Слушай мой ответ.

Мне от этих щелкоперов

Тоже жизни нет.

Прикрываясь русской речью,

Этот гнусный сброд

Растлевает и позорит

Мой и твой народ.

Говорю тебе по-братски,

Истину любя:

Ты, сестра, от этой мрази

Береги себя.

Защищайся, отбивайся,

А не то – капут:

И тебя они угробят,

И меня сожрут.

– Ну спасибі , – каже Мова, –

За такі слова.

Триста літ мене чавили,

Але я – жива,

Бо мене оберігає

Божа благодать.

Є прислів'я : Бог не видасть –

Свині не з'їдять.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар