Наталка-скакалка – Павло Глазовий

НАТАЛКА-СКАКАЛКА

Було колись –

У театрах

Біля каси давка:

„Запорожець за Дунаєм”,

„Наталка-полтавка”.

Панувала у мистецьтві

Сила благородна.

Куди ж вона поділася,

Та краса народна?

Телебачення шурує

Ролики та кліпи:

Якісь діви рахітичні,

Кривопикі типи.

Добирають їх , здається ,

Не за голосами,

А за баньками дурними

Й довгими носами.

Мій знайомий телецентру

Надіслав заявку,

Що хотів би подивитись

„Наталку-полтавку”,

„Запорожця за Дунаєм”,

„Мартина Борулю”,

А йому дали відписку,

Наче ткнули дулю:

Ми такого не включаєм

У свої програми,

Бо існуєм-животієм

Виключно зреклами…

І сидить тепер знайомий

Та очима кліпа,

Коли вп?яте чи вдесяте

Демонструють кліпа

Про Наташу – „радость нашу”

Та Дмитра Гордона

На зразок „ужясно шюмно

В доме Шнейєрзона”.

Відбувається там дія

Не в приватнім домі,

А в приміщенні службовім

При аеродромі.

Там сидить парняга лисий

На дубовій лавці.

Це такими мають бути

Нинішні красавці.

І чекає голомозий,

Як хазарська диня:

Прилетіть до нього має

Зіронька-богиня.

Розторопати нелегко –

Він співа чи плаче,

А тим часом десь кохана

На конику скаче.

Роздвонила жовта преса,

Що Дмитрову милу

Мали намір посадити

Верхи на кобилу.

Та не згодилась у кліпі

Виступать кобила,-

Так брикнула, що Гордона

Мало не убила,

І Гордонова кохана,

Як леді залізна,

На жеребця племінного

Все-таки залізла,

А рисак той з переляку

Як попер до лісу, –

Тільки дивом амазонку

Не угробив к бісу.

То чому ж не про кохану

Співає парнішка,

А гундосить:”Здравствуй, мілий,

Мой плюшевий мішка” ?

Не цікаво парню знати,

Чи здорова мила,

Бо йому дурна кобила

Баки геть забила…

Це ж вам, браття, не якась там

„Наталка-Полтавка”.

Від такого навіть мішка

Плюшевий загавка.

Це не те, що Запорожець –

Той, що за Дунаєм!

І не треба дивуватись:

Маєм те, що маєм…

А які музикі грали

В кліпі пречудові!

Куди Лисенку Миколі,

Куди Гулакові!

Коли Гордон на лавочці

Співав чи то плакав,

Йому Дуров популярний

На гітарі брякав.

Мав йому акордеоном

Підіграть Табачник,

Та в лікарні ледве, бідний,

Не зіграв у ящик.

Замість нього комік Мішка

Потрудивсь на славу, –

Мордував акордеона,

Як барбос халяву.

Скільки ж витрачено грошей

І дурної праці,

Щоб дівулька покаталась

Верхи на коняці!

А Наталка та полтавка

Йшла собі по воду

І співала про дерева,

Про лиху погоду.

Не могла ж вона возити

Воду на кобилі.

Ой до чого ж ми відсталі,

Браття мої милі.

Є в мистецтві непорушні

І тверді закони:

Коли нема Паторжинських,

Співають Гордони.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: