Сорока – Борис Грінченко

БОРИС ГРІНЧЕНКО

СОРОКА

Покинувши ліси свої,

Сорока в город полетіла.

Там по садках тинялася без діла,

Довгенько по гаях не бачено її…

Всі думали: пропала Білобока,-

Аж ось – сусіль!1[1] – вернулася Сорока!

Вернулася і зараз крик такий

Вона зняла, що ліс озвавсь луною:

"Сюди! сюди! злітайтеся мерщій!

Послухайте! до вас я з новиною!"

От стрепенувся ліс, летять пташки,

Летять великі птиці,

Орли, і Соколи, Зозулі і Шпаки,

Тихенькі Солов'ї і гомінкі Синиці.

Злетілися, посіли на гіллі –

А що то скаже їм та городянська штука?

"Послухайте мене, великі і малі!-

Озвалася вона,- є в мене вам наука.

Ну, де ви живете? що знаєте, дурні?

Самі все лісові пісні

Співаєте, як і співали!

Покиньте їх! не ті часи настали:

Тепер путящий спів

Не тут, серед гаїв,-

Ні, тут дурні патяки,-

А в городі – отам співаки!..

Отам пісні… Навчилась їх і я…

Вже годі слухать Солов'я,

Послухайте мене, співання ж бо яке!..

Скреке!.. скреке!.. скреке!.."

Вона ще довго скрекотіла,

А далі Шпак на те загомонів:

"Та ну бо вже! Не буде діла!

Ми це од тебе чули спів,

А іншого, як ти не вміла,

То й город не навчив.

Була ти й будеш скрехотуха,-

Чого ж ти нам дратуєш уха

Та бешкет робиш на весь гай?

Хай кожен так собі співає,

Як хто зуміє і здолає,-

Усяким співам волю дай,

То й буде в нас співучий край!..

1[1] Сусіль (діалектне) – раптом, несподівано.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: