З пафосом людинолюба – Сергій Жадан

З ПАФОСОМ ЛЮДИНОЛЮБА

Ой розкажи-но, Яри, и, и, но

(це ніби сповідь моя), –

яка полюбе дівчи, и, и, на

такого кретина, як я?

І. Малкович

З пафосом людинолюба, і з міною ідіота,

Я віднесу тобі вірші, відстукані мною на друкні,

До тебе тектиме, люба, моїх почуттів блювота,

До тебе летітимуть люто мої епітети-трутні.

А на Різдво я буду в твоїй кімнаті ялинкою,

А тінь моя змерзла буде шататися попід вікнами,

А ти далека й чарівна сміятися будеш лунко,

Вливаючи в глечик шлунку дешеві совіцькі вина.

А потім в сусідній кімнаті із кимсь невідомим і п’яним

Ти будеш ділити каву – це пішло, проте романтично.

Я вийду надвір, а за мною моя тінь буде бігти по п’ятах,

Я буду всіх крити матом – невиховано й нестилістично.

Бруківки холодна нитка вести МЕМЕ не крізь квартали,

Я здалеку вчую гомін червоних блискучих вагонів.

Я ляжу на мокрі шпали, віддавши себе на поталу

Залізному пресу трамвая, сказавши нарешті: “годі”.

І прошу не забувати, що я – різдвяна ялинка,

Тож мною розтоплять буржуйку після шаленої втечі.

А під трамваї краще падати там, де зупинка,

Бо мертве кохання завжди – для когось зігрітий вечір.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: