МИКОЛА КУЛІШ
(1892-1937)
Народився Микола Гурійович Куліш у родині наймитів 18 грудня 1892 р. в с. Чаплинка Дніпровського повіту Таврійської губернії (тепер Херсонська область). Дитинство йому випало нелегке: чаймитування з восьми років, рання смерть матері, життя в сирітському будинку. Але все це не завадило охочому до науки хлопцеві спочатку закінчити сільську школу в Чаплинці (1901-1905 рр.), зищу початкову школу в Олешках (1905-1909 рр.) і приватну гімназію в тих же Олешках (1909- 1913 рр.). У ці роки він багато читав, ознайомився з найкращими зразками світової літератури.
Після закінчення школи прапорщиків у 1915 р. брав участь у Першій світовій війні, воюючи з німецькими військами на фронтах біля Вільно, на Волині, в Галичині. Паралельно із цим заручив- а, а потім і одружився зі своєю коханою дівчиною Антоніною, яка пройшла з ним поруч через усе їагате на страждання і труднощі життя. До кінця війни М. Куліш уже мав двох дітей: дочку Ольгу і вина Володимира.
Уже працюючи у фронтовому штабі та воюючи на передовій, М. Куліш починає писати сатиричні вірші й невеликі одноактові п’єси. 1917 р. М. Куліша обрано депутатом на військовий з’їзд Західного фронту, що відбувався у Луцьку. У цьому ж році М. Куліш повертається до своєї родини і Олешки. Він організовує у Дніпровському повіті культурно-політичне українське товариство «Про- віта», працює міським головою.
Займаючись політикою у такий важкий час, письменник не раз ризикував своїм життям. Так, він відсидів сім місяців в Олешківській тюрмі за часів німецької окупації, потім був засуджений до розстрілу денікінцями.
1919 р. М. Куліш бере участь у створенні Першого українського дніпровського полку, що переможно воював проти антанто-денікінської армії. Пізніше працює в Олешках інспектором народної освіти, створює українські школи.
Творче життя М. Куліша завжди було дуже тісно пов’язане з діяльністю Леся Курбаса та його театром «Березіль». Саме Лесь Курбас став основним постановником п’єс М. Куліша. Першою відомою п’єсою стала драма «97», навіяна подіями голодного 1921 р. П’єса з успіхом йшла 1924 р. в українських театрах.
1925 р. з’являється п’єса «Комуна в степах». У цьому ж році, будучи обраним на посаду шкільного інспектора Наркомосвіти УРСР, Куліш перебирається до Харкова. Перший же рік харківського життя приносить три прекрасні твори: драму «Зона», інтермедію «Хулій Хурина» та комедію «Так загинув Гуска». Микола Куліш шукає нових форм драми, показує свій комедійний талант.
Співпрацюючи разом з Миколою Хвильовим, Михайлом Яловим у ВАПЛІТЕ, драматург гостро виступає проти формальної українізації, підставляючи цим себе під удар. Не раз на різноманітних творчих зборах йому закидали надмірну захопленість національною проблемою.
1928 р. в театрі «Березіль» поставили п’єсу «Народний Малахій», що справила на глядача величезне враження. Драматург-новатор органічно поєднав традиції експресіонізму, романтизму, бароко. Напередодні 1930 р. п’єса була заборонена.
Курбас готує до вистави комедію «Мина Мазайло». Але постановка теж була заборонена. Якимось дивом Кулішеві вдалося надрукувати п’єси «Мина Мазайло» і «Народний Малахій» у «Літературному ярмарку» 1929 року. Після того драматичні твори Куліша вже не могли так легко потрапити на українську сцену. Була категорично заборонена до постановки «Патетична соната».
1933 р. М. Кулішеві вдається поставити у «Березолі» свою нову п’єсу «Маклена Траса», оминувши в ній національні теми. Але завуальованість тематики була дуже швидко «прочитана» цензурою, і цю п’єсу заборонили так само, як і попередні. Це остання зі знаних п’єс М. Куліша. Відомо, що він написав й інші, але рукописи зникли під час війни.
Драматург дуже важко пережив самогубство свого друга Миколи Хвильового. Лесь Курбас був заарештований, «Березіль» закрили, М. Куліш опинився без заробітку і під постійним наглядом.
7 грудня 1934 р. М. Куліша заарештували, звинувативши в належності до сфабрикованого владою Всеукраїнського боротьбістського терористичного центру, і відправили на Соловки.
Його останній лист до родини датований 15 червня 1937 р.
В історію української драматургії М. Куліш увійшов як новатор, творець «необарокової драми» з елементами романтики й експресіонізму. М. Куліш вдається до ритмізації прози, ліризму, створення розірваних сцен, вдало поєднує трагічне і комічне, гумор і патетику. Твори його позначені своєрідним стилем, притаманним тільки йому.