Стежина (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) – Андрій Малишко

Чому, сказати, й сам не знаю.



Живе у серці стільки літ



Ота стежина в нашім краю



Одним одна біля воріт.







Приспів:



Де ти, моя стежино,



Де ти, моя єдина?



Ота стежина в ріднім краї —



Одним одна коло воріт?







На вечоровім виднокрузі,



Де обрій землю обніма,



Нема кінця їй в темнім лузі —



Та й повороту теж нема.







Кудись пішла, не повертає.



Хоч біля серця стеле цвіт,



Ота стежина в нашім краю



Одним одна біля воріт.







Дощами мита-перемита.



Снігами вметена у даль.



Між круглих соняхів у літі



Мій ревний біль, мій ревний жаль.







Приспів.



Моя надієчко, я знаю:



Мій крик життя на цілий світ —



Ота стежина в нашім краї



Одним одна коло воріт.



Приспів.







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Вилітають із гнізда пташенята, виростають діти і йдуть із рідної хати в доросле життя. Але перші враження дитинства, перша любов залишаються з людиною завжди. Як і стежина, що веде до рідного дому. Давно, мабуть, не був ліричний герой поезії "Стежина" вдома, може, й стежина та вже заросла травою. Тому в серці біль і жаль за тим, що вже не повернеться. Не повернеться молодість батьків, не повернеться і його власна юність. Єдина надія, що в будь-який момент, коли людина прийде додому, стежина з радістю приведе її до рідної оселі, до рідних людей. Вірш А. Малишка став красивою задушевною піснею.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар