Палають огні при долині… – Андрій Малишко

АНДРІЙ МАЛИШКО

Палають огні при долині,

І північ заходить, і сон.

Татари сидять при долині

На всіх поділяють полон:

– Два списи бери, на придачу

Китайку червону з плеча.

– Мені ж гривуна вороного.

– Мені чорнокосе дівча.

Китайка горить, як заграва,

Ірже сумовито гривач,

Оксана сльози не втирає,-

Не плач, моя бідна, не плач.

– Бери собі матір із дітьми,

Отару овець і волів.

– Віддай мені шаблю-дамаску,

Як сам ватажок повелів.

А шабля не сяє, як злото,

Воли не займають трави,

І мати із дітьми ридає:

– Сини мої старші, де ви?

Палають огні при долині,

Світанок заходить і сон,

Татари сидять при долині

На всіх поділяють полон.

То хмара – не хмара у небі,

То бурі великої знак.

То коні летять чортомлицькі,

Їх свистом жене Сагайдак.

І шаблі скреснули і впали,

І порох покрив сіножать.

Татарські порубані кості

Під сонцем палючим лежать.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: