Соняшники – Андрій Малишко

АНДРІЙ МАЛИШКО

СОНЯШНИКИ

Гарбуз піднімає лапаті дзвоники;

Я стану у тінь, загубивши слово,

Соняхи, щирі огнепоклонники,

Сходу кивають злотоголово.

Кладуть без ліку поклони гарячі,

Як вигляне сонце в небесні обходини,

А потім шушукають про свої невдачі,

Про горе капусти й дрібної городини.

Які вони рідні, дружні та ближні

При доброму вітрі, при всякій погоді!

І дивляться соняхи, тягнуться, ніжні,

До сонця у небо, до сонця, та й годі!

А я посміхнуся: коли б того дива!

Я ж бачив учора в саду на алеї

Ішла кароока, ішла чорнобрива,—

Вони й повернулись від сонця до неї…

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: