Нейтронний зойк – Олена Матушек

НЕЙТРОННИЙ ЗОЙК

Коли раптом Дніпро здичавіє ревучий

1 ураз обезлюдніє світ,

Як ти будеш стояти, Тарасе, на кручі

Самотою

на тисячу літ?

І твоя всевидючість, обпечена болем,

Де і в чому розраду знайде?

Є річки, є лани твої широкополі,

І – нікого,

нікого

ніде…

Будуть сивіти вірші у мертвім беззвуччі,

Будуть кликати, кликать людей,

Навкруги ж – тільки гори,

і море,

і кручі,

І – нікого…

нікого…

ніде…

Ну невже вони рвали кайдани неволі,

Провіщали оновлений день,

Щоб зненацька ти, світе, отак збожеволів,

Що – нікого!

нікого!

ніде!..

І планета осліпла, блукаючи в ночах,

Свій шукала загублений слід?..

Так набатно: «Вставайте!»–

Заклично й пророче

Стука в наші серця «Заповіт».

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: