Павличко Дмитро
Оцінка Д. Павличка літературними критиками Поет має гостре око, він уміє не тільки дивитись, а й бачити (Максим Рильський). Поет від Бога! Але чимало написав і зайвого.
СМЕРЕКИ В пень загнана сокира татова По топорище. Смереки в наляку – задихані – Тікають вище. Пила, як риба, прогинається В кільце зубате. А батько: – Ну, показуй
До Дніпра я приходжу вмивати свій зір, Щоб у темряві дух мій не згас. І вдивляється в очі мені з-понад зір, Наче батько, суворий Тарас. Приспів: Пахне хвиля
* * ** * * Живу, як той гірський потік, На спокій — ні хвилини. Іскрюсь від кременя в бігу, Туманюся від глини… Спадаю дзвінко з темних скель
* * * Дзвенить у зорях небо чисте, Палає синім льодом шлях. Неначе дерево безлисте, Стоїть моя душа в полях. Як надійшла щаслива доля, Збудила весняну снагу, Моя