Смереки – Дмитро Павличко

СМЕРЕКИ

В пень загнана сокира татова

По топорище.

Смереки в наляку – задихані –

Тікають вище.

Пила, як риба, прогинається

В кільце зубате.

А батько: – Ну, показуй дерево

Котре зрубати?!

Я розглядаюсь, мов на ярмарку;

Я вибираю.

Здається, краща та смеречина,

Котра не скраю.

– Ось найстрункіша! – Ні, мій

хлопчику,

Шкода стрункої!

– Тоді та гарна, що виблискує

В сріблястій хвої!

– Тієї жаль! – Тоді та смалена,

В мохах від споду!

– Е ні, небоже, тим сподіємо

Велику шкоду!

– Тоді та чорна, перекручена

В смолі, як дратва!

– Тієї жалко! Підростатиме,

Та й буде платва.*

– А та, що ніби свічка скривлена

Із парастасу!**

– Е ні, вона ще буде рівною,

Дай тільки часу!

Так ми ходили між смереками,

Смішні злодії.

Гайда додому – та подумаєм,

Прийдем з неділі!..

Минуло сорок літ. Послухайте –

Шумить живиця,

Співає сонце, як відданиця,

А вітер гзиться.

Чого ж мені на цьому падолі***

Так сумнувато?

Стоять смереки та й питаються:

А де твій тато?!

* Платва – зрубаний стовбур великого

дерева (діалектн.)

** Парастас – заупокійна відправа.

*** Паділ – невелика долина.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: