Критика
«Задивляюсь у твої зіниці…» Симоненко
У поезії «ЗАДИВЛЯЮСЬ У ТВОЇ ЗІНИЦІ» Василь Симоненко гордо й одверто заявляє про свою любов до України, говорить про те, що Батьківщина завжди була, є і буде найважливішою для нього. Поезія написана у формі монологу ліричного героя, зверненого до матері-України.
У вирі буденної суєти ліричний герой наче на хвилину зупинився, щоб звести дух, подивитися в материні очі. Побачити все, що приховане в них тільки для сина. Набратися натхнення й сили для подальших битв. Вир життя постійно перериває тихий діалог сина-патріота й матері. Тому в поезії стільки звертань: «Україно!», «мамо, горда і вродлива», «нене». Починається вірш В. Симоненка рядком, який налаштовує на зустріч з коханою ліричного героя. Але ця кохана — Україна, мати, з якої герой не полишає дивуватися, якою пишається, заради якої творить. Цілісність образу Вітчизни раз у раз подається через глибину думки, психологічну напруженість, динамічність. Автор пишається своєю дивною, гордою і прекрасною країною, схиляється перед героїзмом і мужністю борців за національне визволення. І сьогодні чути «битви споконвічний грюк», бо «ще не всі чорти живуть на небі, / Ходить їх до біса по землі». Найбільшої напруги пафосний монолог досягає в останній строфі, де поет заявляє про свою готовність, якщо доведеться, пролити кров на священне знамено Батьківщини.
У цій поезії громадянські мотиви поєдналися з особистими, що свідчить про глибокий патріотизм автора, злиття в його душі найсвятішого образу матері з образом Батьківщини, задля якої творчість поета — ті самоцвіти-перли, які віддає він людям; його інтелект працює тільки для неї. Риторичні оклики, звертання підкреслюють схвильованість ліричного героя.
Читаю і насолоджуюся легкістю його написання ; кожне слово прожите ним і наповненне любов’ю до України та людини. Дуже сумно , що ті російськи «пси» знищили йому здоров’я , а потім забрали життя . Скільки чудових творів ми могли б мати і насолоджуватися ними . Героям слава!