ЛУГОМ ІДУ, КОНЯ ВЕДУ
«Лугом іду, коня веду,
Розвивайся, луже!
Сватай мене, козаченьку,
Люблю тебе дуже!
Сватай мене, козаченьку,
Люблю тебе дуже!
Хоч так присилайся, Щоб та слава не пропала, Що ти залицявся. Щоб та слава не пропала, Що ти залицявся». Трошки багатенька, Взяв би тебе за рученьку, Повів до батенька! Взяв би тебе за рученьку, Повів до батенька!» Була багатенька, Наплювала б я на тебе Й на твого батенька! Наплювала б я на тебе Й на твого батенька! Та й забагатіла, То я б тебе, ледачого, Й за харч не схотіла! То я б тебе, ледачого, Й за харч не схотіла!» Тоді заміж пішла, Як край битої дороги Рута-м’ята зійшла! Як край битої дороги Рута-м’ята зійшла!» Тоді оженився, Як у млині на камені Кукіль уродився! Як у млині на камені Кукіль уродився!» Рута зелененька: Цей покинув, другий буде, — Ще ж ти молоденька! Цей покинув, другий буде, — Ще ж ти молоденька! Другий буде кращий, А цей буде у болоті Над чортами старший! А цей буде у болоті Над чортами старший! Рута-м’ята зійшла… Молодая дівчинонька, Та вже заміж пішла. Молодая дівчинонька, Та вже заміж пішла. Кукіль не зіходить… Старий козак, як собака, По вулицях ходить. Старий козак, як собака, По вулицях ходить. Кукіль не вродився… Старий козак, як собака, Й досі не женився! Старий козак, як собака, Й досі не женився!
Ой хоч сватай, хоч не сватай,
«Ой коли б ти, дівчинонько,
«Ой коли б я, козаченьку,
Ой коли б я, козаченьку.
«Бодай же ти, дівчинонько,
«Бодай же ти, козаченьку,
Не журися, дівчинонько,
Цей покинув, другий буде,
Край битої доріженьки
А у млині на камені
Ой у млині на камені