Повчання Володимира Мономаха (СКОРОЧЕНО)
Володимир Мономах починає свій твір поясненням, що, вже сидячи «на санях» (тобто перед смертю, оскільки покійників за звичаєм возили саньми будь-якої пори року), він хоче залишити повчальні настанови своїм дітям.
Починається твір кількома цитатами зі Святого Письма, потім подається молитва до Богородиці. Тільки після цього Мономах переходить власне до повчання дітям. Він дає дітям настанову дотримуватись заповідей Божих, не лінуватися молитися повсякчасно. Не треба клястися іменем Бога, коли говориш правильні речі, і тим більше, коли говориш лихі.
Не забувати убогих, поважати старших, заступатися за сиріт та вдів, не давати сильним погубити людину.
Князі не повинні лінуватися та покладатися на своїх воєвод, тивунів, до всього додивлятися самим. Не приділяти багато часу питтю, їжі, сну на війні, не знімати з себе ніколи зброї.
Застерігає Мономах своїх дітей від обману та блуду, які знищують душу й тіло.
Коли ж вони йдуть за даниною, то не повинні давати своїм підлеглим знущатися з людей.
До всіх ставитися з повагою незалежно від їхнього становища.
Жінку свою любити, та не давати їй надмірної влади над собою.
Якщо чого не вміють чи не знають, повинні вчитися.
В наступній частині Мономах розповідає про своє власне життя: нічого в житті не давалося йому без зусилля. Часто виходив на лови та забив багато звірів, приручав диких коней. Не раз був поранений: два тури диких підкидали його з конем, олень бив рогами, лось топтав ногами.
Всі справи робив сам — і на війні, і на ловах, вдень і вночі.
Не давав в образу бідних людей, слідкував і за церковним порядком.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)
Будова твору Володимира Мономаха дихотомічна (поділяється на дві частини, кожна з яких розпадається ще на дві частини, і так далі). Так, весь твір ділиться на повчання словом та власним прикладом. Повчання словом поділяється на цитати з різних текстів та повчання власними словами.
Обов’язки дітей теж поділяються на дві частини: загальнолюдські обов’язки та княжі. Князі мають дотримуватись певних правил у мирний час і під час війни.