Грім – Микола Вінграновський

ГРІМ



Була гроза, і грім гримів,

Він так любив гриміти,

Що аж тремтів, що аж горів

На трави і на квіти.



Грім жив у хмарі, і з гори

Він бачив, хто що хоче:

Налив грозою грім яри,

Умив озерам очі.



А потім хмару опустив

На сад наш на щасливий

І натрусив зі сливи слив,

Щоб легше було сливі.



Та тут до грому навздогін

Заговорила груша:

“Трусніть і грушку, дядька грім,

Бо важко мені дуже…”



І дядько грім сказав собі:

“Потрушу я грушу,

Бо небеса вже голубі

Я покидати мушу”.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар