Квітень – Микола Вінграновський

КВІТЕНЬ



На крилах журавлів весна вже сушить весла,

Загомоніли про життя діди,

І на стежин пахучі перевесла

З снопів тополь тече зелений дим.



І падає в ставки ночами п’яне небо, —

Де гуси білі сплять чутливим сном.

У снах своїх, мабуть, самі від себе

Дівчата пролітають над селом.



Летять вони неласкані, незаймані,

В розгоні мрій, не випитих ніким…

Повитий згадками, непрощеними й зайвими,

Скрипить протезом сторож Явдоким.



Скрипить мені, що даль життя не хитра,

Уміти б все забуть і все почать…

Та я іду під всі чотири вітри

На все життя закохувать дівчат,



Бо вже встає світання над дідами,

Прокинулись дівчатонька й дуби.

Сира земля пошерхлими губами

Припала до грудей сівалок голубих.



1958.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар