Віщба – Левко Боровиковський

ВІЩБА



— Чомусь мій кінь вороненький

Не пив у криниці;

Чомсь брязнула на кілочку

Шабля край полиці.

— Вітер вінув проз віконце —

Шабля забряжчала;

Ніччю, синку, сніженьками

Криниця припала.

— Шибка, нене, не дзвонила;

Криниця — як слізка:

Певно, певно, моя мила

У чужого ліжка!

Кінь та шабля — моя віра:

Розгадав їх вістку…

Не плач, нене, пусти мене —

Привезу невістку…



Курск, 1832.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: