Чумак Василь
Васи́ль Григо́рович Чума́к (25 грудня 1900 (7 січня 1901) — 21 листопада 1919)
Біографії
Вірші
ЧЕРВОНИЙ ЗАСПІВ Риємо — риємо — риємо землю, неначе кроти; з кутів плазуємо зміями, сіємо — сіємо — сіємо. буйні червоні цвіти… Бурями сійтеся, бурями, маки — червоні
ЦВІТОМ ЯБЛУНЬ ЗАСНІЖЕНА СТЕЖКА Цвітом яблунь засніжена стежка. …Білі-білі душі нарцисів… На межі тиховійних узліссів перетнеться мережка. Гомін буде. Розійдеться тихий. …Білі-білі душі нарцисів… На межі тиховійних узліссів
ХТО ТАК ТИХО ПРИЙШОВ Хто так тихо прийшов, невідомий, Оповитий серпанком утоми, Коли місто мовчало ночами, Коли місто мовчало ночами? Зашептали розлогі світання, І шептала, пливла до світання
СЬОГОДНІ ХОДИВ НА МОГИЛУ Сьогодні ходив на могилу матусі: ще мріє барвінок під снігом, ще лози схилилися — лози у тузі, ще тихо, а з бані блакитної промене-шовком
ОФІРА І Краплю крові. Кожну хвилю краплю крові місту: Скло вітрин і тротуари сповнить ярим змістом. На плакатах не атрамент. І не фарби. Кров. Пензлі-пучки умочайте в колектив-цебро.