Чумак Василь

ОЙ ТАМ У ПОЛІ…- НА ОБНІЖКУ Ой там у полі…– на обніжку тліє блакитний жар… Нащо так рано, метелику-сніжку, нащо так рано з-за хмар? Ой та погасли…– ті

НЕСЛИ ТВОЮ ТРУНУ… Несли твою труну. Тремтіли ґрона-бризки на віях яворів, а вечір похиливсь так низько, низько-низько – ще мрів – про ранок? – мрів… і плакали –

КОНВАЛІЇ Плачете? – плачте: свічка розтане на вшпиленнях башти – свічка розтане – смерть. Келих востаннє пінявий вщерть. Завтра: світанок вирине – легінь – вітати коханок, легінь –

БЕРЕЗНЕВИЙ КАЛАМУТ Розірвала краля-мавка льняно шитий гомін-жгут; плине зграйно, плине плавко березневий каламут. В перебіжнім шумовинні ланки-бризки марсельєз: хай загине, хай загине мрійновтома сонних плес. В сонце цілять