Ода совісті – Іван Драч

ІВАН ДРАЧ

Ода совісті

Дослідів зливи. Каскади думок.

Експериментів напружений крок.

Ось Феофанія. Ген там Дубна.

В криниці пізнання не бачу я дна!

Та голос підношу за бомбардування

Ядра таємниці! Хай тихе світання

Розчепиться криком хитрющого кварка!

Хоч сумнів, як ворон, нав'язливо карка:

Навіщо? Для бомби?! Навіщо? Для муки?!

Чого ж Оппенгеймер заламував руки?!

Чи ж фізики атомних псів розпустили?

Та в Хіросімі згоріли й могили!

Як совість народів звелася з золи,

Чи ж фізики атомних псів відтягли?!

Намордник на бомбу! Скигління біди!

Вже атомний лайнер хрускоче льоди!

А в тиші стозвукій на всі голоси

Виють і виють атомні пси…

Крізь виверти мозку й фашистську грізьбу

Над вченим хай сяє моральне табу:

Жодного грама науки для зла.

Добро хай осяює мудрість чола,

Хай воля пізнання розгортуе дії,

Хай совість весніє, хай світ молодіє,

Хай вітер зеленим своїм язиком

Підтверджує серця весняний закон:

Жити. Творити. Світ берегти.

Світити людині на цілі світи.

Холонуть зірки. Але чуйно і зірко

Лиш ти не холонь-бо, людинонько-зірко!

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: