Критика
«Чого являєшся мені у сні?» Франко
Вірш «Чого являєшся мені у сні?» — це зворушливий монолог, що вражає відображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя. Закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, а вона не відповідає на його почуття. Він намагається вирвати її із серця, бо любов завдає йому страждань:
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Вірш пройнятий усією силу почуття, глибиною страждань цієї зраненої коханням людини. Туга відчувається у сповнених великого душевного болю епітетах і порівняннях, використаних у поезії. Вони передають частину образу коханої, її стриманість у ставленні до ліричного героя. Про те, що ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчать у поезії слова «німі уста», «криниці дно студене» її прекрасних очей.
Однак бажання забути образ милої було миттєвим. Ліричний герой просить хоч уві сні приходити до нього і приносити змученому серцю миті щастя:
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха.
Поет яскраво, поетично і правдиво зумів передати невимовні страждання люблячого серця, гіркоту нерозділеного кохання. Не склалося кохання, і з’явилися ці чудові поетичні рядки:
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Тільки вміючи так, до самозабуття, до самозречення кохати, тільки маючи такий могутній, неповторний талант, можна було створити прекрасну пісню палкої любові, яка хвилюватиме й захоплюватиме серця людей вічно.