Критика
«Мойсей» Франко
Поема Івана Франка «Мойсей» (1905 р.) — вершинний твір, окраса і гордість вітчизняної літератури. Це глибокий філософський твір, у якому на матеріалі біблійного сюжету показано конфлікт вождя з народом, засуджується зрада національних інтересів та проголошується ідея служіння рідному народові.
Поема писалася одним подихом, під час творчого піднесення. Цьому значною мірою сприяли тогочасні революційні події, що животворною силою наснажували думку поета. Покладена в основу твору біблійна тема, по-своєму переосмислена Франком, набуває актуального значення: у старі релігійні образи і картини Франко вклав новий революційний зміст, глибоку філософську думку.
У передмові до твору І. Франко писав, що основною темою поеми він зробив смерть Мойсея як пророка, не визнаного своїм народом. Конфлікт Мойсея з народом коріниться не в егоїстичних прагненнях його як вождя і пророка. Мойсей — втілення безмежної доброти і відданості своєму народові:
О Ізраїлю! Якби ти знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю тебе,
Як люблю невимовно!
Але втомлений фізично і духовно народ стає жертвою провокації Мойсеевих ворогів, Датана й Авірона, зневірюється в доцільності походу, перетворюється на юрбу «номадів лінивих». Це призводить до сутички Мойсея з народом, а далі — й до цілковитого розриву з ним. У конфлікті з народом — трагедія Мойсея як пророка. Демон зневіри Азазель отруює його душу сумнівами, вириває з неї розпачливий крик: «Одурив нас Єгова!» За цю зневіру Мойсей був покараний: він помер на порозі землі своїх предків, побачив її, але не ступив на неї.
Та безмежна відданість своєму народові не зникає марно. Смерть самотнього вигнанця Мойсея піднімає народ до нового походу на чолі з «князем конюхів» Єгошуа, бо щасливе майбутнє вже близько. Ніщо не в силі спинити переможний рух народу, бо народ є творцем історії, йому чужий всякий застій, тупцювання на місці. Цю філософську думку І. Франко розвиває в усій поемі. Саме тому він робить народ головним героєм свого твору.
Таким чином, поет показав, що вождь народу не може мати жодних хитань і сумнівів у справедливості обраного ним шляху. Зневіра в сили народу, навіть миттєва зневіра — злочин, який заслуговує на покарання. Мойсей відданий своєму народові, любить його і бореться за його визволення, але на хвилину він схибив у своїй вірі. За це зазнав жорстокого покарання. Вождь повинен бути цільною людиною, бути завжди зі своїм народом, вірити в його сили.
У поемі «Мойсей» І. Франко осмислює історичну долю українського народу, трагічні шляхи його життя, відображає його прагнення до національної самостійності, до волі. Поема «Мойсей» — це духовний заповіт митця своєму народові. Це твір про українців і Україну. Поет розповідає нащадкам про історичну долю предків:
Народе мій замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу…
І. Франко усвідомлює, що не може довіку бути в рабстві народ. Він дивується, що народ не вірить у свої сили, по-рабськи підкоряється, не має сили духу. Запитує митець: «Невже дух рабства і внутрішня пустота залишаться назавжди?»
Поет стверджує віру в силу народу, переконаний, що народ не зупиниться перед жодною силою на шляху до боротьби за волю. І. Франко вірить в історичну перспективу українського народу:
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
Поема «Мойсей» порушувала важливі проблеми, якими жила українська громадськість у часи пробудження національної свідомості: віддане служіння народові, суспільна роль слова, мобілізаційне значення смерті героя, поступ народу.
Тему та ідею яскраво визначає пролог. Поет висловлює глибокий жаль із приводу того, що українському народові, роз’єднаному Австро-Угорською монархією і царською Росією, суджено було безмірно страждати, а також тверде переконання, що всі жертви, злидні й муки не минуть марно. На думку І. Франка, визволення українського народу і возз’єднання його в єдиній вільній державі може відбутися разом з визволенням інших народів.
Отже, поему «Мойсей» проймають національні й вселюдські проблеми. Це роздум про майбутнє українського народу, взаємини вождя і мас, могутні сили народу, здатного висунути зі свого середовища в процесі революційного руху поводирів, які приведуть до остаточної перемоги.