Кручений Панич  і  Лозина – Микита  Годованець

КРУЧЕНИЙ ПАНИЧ І ЛОЗИНА

Під сяйвом місячним в чудовім квітнику

Панич розмову вів палку,

П'янку,

Мов чарівне вино:

— Давно, Лозинонько, давно

У мене серце сохне-в'яне.

Терпіти далі сил не стане:

Я з давніх літ

Тебе люблю над цілий світ,

А ти… Взаємності не бачу.

О-ох! —

І сльози полились гарячі,

Великі, як горох.

А сам, хитрун, все ближче підступає

І вусиком за стан Лозиноньку хапає,

Сам ніжно-ніжно так зітха:

— Лозинонько! Благаю: покохай!

Молю уклінно: прихилися!

До серця щиро притулися!

Хай вічне щастя неземне

Засвітить нам, як сонце весняне!—

Лозини серце — віск м'який.

Слова палкі — приваблива отрута.

Весна, мов дивний чарівник який,

Уміє накладать на ніжне серце пута;

Звінчали нашу пару солов'ї,

Зозуля накувала безліч літ,

Гриміли співами зеленії гаї,

А квіти слали запашний привіт.

Щасливим усміхається весь світ,

І сонце молодість віта…

А в Панича — своя мета:

Ухопився

За Лозину

В добру пору,

Без упину

Вгору-вгору

Він повивсь,

На Лозину

Й не дививсь…

* * *

Такий Панич, брудну ховаючи мету,

Стоїть за вірність,

за любов,

за красоту,

Мов соловей, слова солодкі свище,

Аж поки міцно пустить коренище,—

Тоді він топче почуття святі,

Лише б підлізти вище

Хоч на один щабель в житті.

«Кручений Панич і Лозина». Написана 1923 року і мала назву «Хміль і Лозина». Вперше увійшла до збірки «Парася на парастасі» (1929). В переробленому вигляді ця байка включена до збірок 1957, 1958, 1960 і 1963 рр. Подається за останньою книгою.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: