РАТИЦЯ
— Так це, голубко, ти тут вічно чиниш шкоду?
Тепер я виведу тебе на чисту воду,
Бо ти на всій біді була!—
Ведмідь загріб Лисицю жваву
І поволік до Лева на розправу:
— Ось, Леве, корінь зла,—
Сьогодні ратицю несла!
Знайшлася ратиця — знайдем вола!
— Так, так, мої ви любі!—
Промовив Лев, облизуючи губи
(А з бороди гаряча кров текла),—
Сьогодні я устиг наїстись і напитись,
Приходьте завтра, будете судитись…—
По царській доброті
Лисицю обласкав,
По пишному хвості
Жартливо поплескав
(А й справді, чом тих не ласкати,
Хто любить нам смачних волів таскати?).
Ведмедя «ласкою» також не обминув:
Так проти шерсті потягнув,
Що правдолюб у гущину
Галопом дременув:
— Нехай їй біс! Не буду зроду
Виводити Лисиць на чисту воду!
Ой, не знайти там чистої води,
Де наверху такий сидить,
Що ніби судить,
Насправді — воду каламутить.
* * *
Не бійсь,Ведмедику-добродію!
На чистій на воді
Є місце злодію
й поганому судді!