Годованець Микита

ТРАМПЛІН Микола з Василем,— прекрасні давні друзі, Співаючи ідуть собі у лузі І бачать новину: Селянські хлопці край степочка Плигають в довжину З маленького горбочка. — Ех!— заздрісний

КОВАЛЬ ТА ЙОГО ПЕС Стук та стук, Дзень та дзень! На всю силу дужих рук День у день По ковадлу бив-кував, Гірко гроші добував. Від тих дзвонів, Передзвонів

ХОМИН СПАДОК Дізнавсь Хома, що на чужім селі Старенька тіточка подякувала богу. Не можна не піти не виплакать жалі, Небіжку провести в далеку путь-дорогу (Такий із вік-віків порядок).

ГАЛАСУНИ Коли Рябенька й Семенатка, Кінчивши яйцекладку, Злетять з гнізда у курнику,— Там стільки галасу та крику, Немов хтозна-яку Зробили справу превелику. Якось од нічого робить, чи як,

РАТИЦЯ — Так це, голубко, ти тут вічно чиниш шкоду? Тепер я виведу тебе на чисту воду, Бо ти на всій біді була!— Ведмідь загріб Лисицю жваву І