Годованець Микита
ЯК ВОНИ ВОЛА ДІЛИЛИ Лев, Вовк, Ведмідь, Лисиця Зійшлись волом ділиться. — Діли!—Ведмедю каже Лев.— Діли! У нас ти правдолюб. Твій фах — воли. — На чверті поділю,—
ДОБРИЙ ВОВК Вовк розпустив по лісі славу, Що душу має він і добру, і ласкаву; Хай всі до нього йдуть, як в рідний дім,— Велике, і мале, і
ҐЕДЗІ Телята ледве мукають в безсиллі. Корови жалісно ревуть. А Бугаї гудуть, як в люту бурю хвилі, і під собою землю рвуть… Шукають винного в біді: — Це
КРУЧЕНИЙ ПАНИЧ І ЛОЗИНА Під сяйвом місячним в чудовім квітнику Панич розмову вів палку, П'янку, Мов чарівне вино: — Давно, Лозинонько, давно У мене серце сохне-в'яне. Терпіти далі
Мики́та Па́влович Годόванець (*14 (26) вересня 1893, Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області — †27 липня 1974, Кам’янець-Подільський) — український поет-байкар, жертва сталінських репресій.