Грабовський Павло

ДО ОРЛА Обох нас, орле стервоїдний, Знажає поле боротьби: Рвемо у других шмат послідній, Жаги нікчемної раби. Та чом не в мене твої крила? Я полинув би вище

ДО МАТЕРІ Мамо-голубко! Прийди, подивися. Сина від мук захисти! Болі зі споду душі піднялися, Що вже несила нести. Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу, Стогнеш сама у журбі; Хай я

ДО ДІТЕЙ Коли бо, дітки, малась мога Знов повернутися між вас! Так заросла давно дорога, Побив надії хмурий час! Зазнайте ж втіх, поки не пізно, Шд пильним доглядом

ДО РУСІ-УКРАЇНИ Бажав би я, мій рідний краю, Щоб ти на волю здобувавсь, Давно сподіваного раю Від себе власне сподівавсь. Щоб велич простого народа Запанувала на Русі, Щоб

До Н. К. С. Такої певної, святої, Такої рідної, як ти, Такої щирої, простої,- Вже більше, мабуть, не знайти. Таку не часто скинеш оком, Такою тільки що марить…