що поруч вже є десь криса що вони її вже заслали
так що ось-ось посиплеться різне гівно і погрози
ось так ось мої сирітки ось так мої лебедята
юні модельки зі скоп'є горде слов'янське коліно
тепер і мені дорога надійно бач перетята
а з огляду на мій термін перетята справді надійно
так що рухайте справу ховайте мене за ґрати
давайте хапайте за барки як ви собі це вмієте
панове присяжні ок що б я хотіла сказати
хороший бізнес – це хороший бізнес ну ви самі розумієте
і ось тепер повертаючись до джерел і початків
я би хотіла зазначити давайте – звернімось до теми
що я врешті зробила поганого для нащадків
я ж немовлят наприклад не різала у вифлеємі
тому дорогий присяжний папік з обвислим нервом
кого би ти став судити за ті кілька тисяч дихань
які продихають щоночі густе африканське небо
і перемовляються своєю мовою стиха
але alles ist schon mein lieber цей наш beatifull business
keine scheisse папаша ми з тобою не винні
так забагато лиха над головою висне
наче риби в дунаї наче курвів у берліні
зате вже тепер на мене кожен буде шипіти
будуть собі забавлятись аж справа дійде до бійки
молитимуться у церкві дописуватимуть у шпіґель
зніматимуть кінофільми співатимуть коломийки
— думаєш що він прийде?
— він має прийти
він розуміє що справа зайшла аж надто далеко
і що не можна зіґнорувати цю зустріч
— я думаю він не прийде велика спокуса
маючи справу зі смертю
працювати через посередників
вісники смерти давно вже не викликають належної їм поваги
— він сильно змінився
— він просто постарів я бачив його
вже після бомбардувань він просто постарів
— він міг би якось змінити усі ці речі
шкода що йому не стане часу
— а що коли він не прийде?
— для нього це вихід зіґнорувавши смерть
він буде блукати в цій пустці
не розуміючи зрештою що світ навколо
всього лише цвинтар телевізорів де кожне життя
тримається власного сховку
і кінескопи перегорілі лежать як серця затонулих матросів
— думаю він не прийде
Сцена дев'ята
Цвинтар мертвих телевізорів. Розмова вісників смерти.
Ірод завершує інтерв'ю на оптимістичній ноті
колекціонери метеликів знають якими
крихкими стають крильця комах їхні маленькі тіла
як із них сиплеться труха і пісок розсипаючись поміж пальців
ці траурні лінії візерунків я завжди говорив
річ не в ісусові а в його народженні колір і запах
ось що залишиться в твоїй пам'яті
ботаніка смерти розрахована на поглиблене вивчення
все це втрачає вагу
розчиняючись в часі
мов цукор
…марія виймає грінки десь серед льодів
серед зимових дерев і церков у снігах
сонні тварини входячи до холодів
дихають на постоли на її ногах
в її будинку в кожній з її кімнат
заморені чаплі сідають на чорні гілки
і видно як звечора кришиться білий град
так ніби небо розвалюється на шматки
іще лежать угорі небеса глевкі
іще відлига холодна і нетривка
її молитви іще короткі й легкі
її вагітність ще тільки перетіка
Нюрнберґ-Харків,
травень-серпень 2001