Іван Карпенко-Карий – Біографія (СКОРОЧЕНО)

Іван Карпенко-Карий

Справжнє ім’я – Іван Карпович Тобілевич

(1845-1907)

Псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»

Народився 17 вересня 1845 р. в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку.

Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи.

У 1864 р. на службі в повітовому суді.

У 1865 р. переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.

У 1870 р. одружився з Надією Карлівною Тарковською. Мав 7 дітей.

У 1881 р. втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина.

У 1883 р. в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М.Старицького.

У 1883 р. одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького.

У 1884 р. заарештований і засланий до Новочеркаська.

У 1886 р. у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого.

У 1888 р. вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата — Панаса Саксаганського.

У 1890 р. вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».

1900–1904 — створив власну трупу.

15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування.

П’єси:

• Бурлака (1883)
• Безталанна (1884)
• Бондарівна (1884)
• Розумний і дурень (1885)
• Наймичка (1885)
• Мартин Боруля (1886)
• Гроші (1889)
• Сто тисяч (1889)
• Батькова казка (1892)
• Паливода XVIII століття (1893)
• Лиха іскра поле спалить і сама щезне (1895)
• Понад Дніпром (1897)
• Чумаки (1897)
• Сава Чалий (1899)
• Хазяїн (1900)
• Гандзя (1902)
• Суета (1903)
• Житейськеє море (1904)