Ольга Кобилянська
(1863-1942)
Народилася у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині у багатодітній сім’ї.
Через 5 років після народження, батька перевели до м. Сучави. Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях.
Навчалася у німецькій школі.
Перші її літературні твори написані німецькою мовою, пізніше почала писати рідною мовою.
Взяла активну участь у феміністичному русі, ставши у 1894 однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині».
Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр., коли Буковина опинилася під владою Румунії, проходила у складних умовах.
У творах Кобилянської періоду першої світової війни та часів румунського панування з’явилися деякі нові мотиви.
Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр. підпадала під вплив символізму.
Померла 21 березня 1942 року.
Твори:
- Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини (1880) — оповідання німецькою мовою
- Воля чи доля? (1883) — оповідання німецькою мовою
- Картинки з життя Буковини 1885 — оповідання
- Вона вийшла заміж (1886—1887) — оповідання
- Людина (1886) — повість
- Impromtu phantasie (1894)
- Valse melancolique (1894)
- Рожі (1896) — мініатюра
- Він і вона (1895) — оповідання
- Земля (1895–1901) — повість
- Аристократка (1896)
- Некультурна (1897) — новела
- Що я любив (1896) — мініатюра, оповідання
- Покора (1898)
- Під голим небом (1900) — нарис
- Смутно колишуться сосни (1901) — мініатюра
- Мої лілеї (1901) — мініатюра
- Самітно мені на Русі (1902) — мініатюра
- До світа (1903)
- Через кладку (1905) — оповідання
- В долах (1907) — мініатюра
- В неділю рано зілля копала… (1908)
- Весняний акорд (1910) — мініатюра
- Лист засудженого вояка до своєї жінки (1917)
- Назустріч долі (1917)
- Сниться (1917)
- Вовчиха (1923) — оповідання
- Зійшов з розуму (1923)
- Але Господь мовчить… (1927)
- Пресвятая Богородиця, помилуй нас! (1928)
- Не смійтесь (1933)