Детальний Аналіз
«Енеїда» І. Котляревський
«Енеїда» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури «Енеїда»: ліро-епос.
Жанр «Енеїда»: епічна бурлескно-травестійна поема (епічна — бо в ній події подаються в розповідній формі; травестійна — бо античні герої «перевдягнені» в українське вбрання, перенесені в історичні умови українського життя; бурлескна — бо події і люди змальовуються здебільшого в жартівливо-знижувальному тоні).
Тема «Енеїда»: змалювання життя українського суспільства кінця XVIII ст.
Ідея «Енеїда»: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, волелюбності; засудження негативних соціальних явищ українського суспільства кінця XVIII ст.
Віршовий розмір «Енеїда»: чотиристопний ямб. І. Котляревський уперше в Україні написав епічний твір силабо-тонічним віршем (ямбом), найбільш відповідним для української мови розміром.
Художній напрям «Енеїда»: просвітницький реалізм.
Головні герої «Енеїда»: Еней, його батько Анхіз, мати Венера; друзі-троянці: Низ та Евріал; верховний бог Зевс; боги: Еол, Нептун, Юнона; Дідона; цариця Цирцея; жриця бога сонця Сивілла; цар Латин, його дружина Амата та їх донька Лавінія; цар Турн.
Композиція «Енеїда»: твір містить шість частин, які змістовно пов’язані з подорожжю Енея і тими пригодами, що трапилися з ним:
- Частина І. Початок подорожі Енея. Буря на морі. Гостювання в Дідбни.
- Частина II. На Сицилії. Поминки за Енеєвим батьком Анхізом. Пожежа на троянському флоті.
- Частина III. На землі Кумській. Зустріч Енея із Сивіллою. Подорож у пекло. Зустріч з батьком Анхізом.
- Частина IV. На Латинській землі. Підготовка до війни, її початок.
- Частина V. Війна між троянцями і рутульцями. Героїчний подвиг Низа та Евріала.
- Частина VI. Продовження війни. Поєдинок Енея і Турна. Перемога Енея.
У творі накладаються дві сюжетні лінії:
- основна — реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі;
- канва сюжету поеми Вергілія.
Перша сюжетна лінія домінує над другою через образну систему твору. Звідси — історично обґрунтовані висновки про характери героїв як національних типів, а конкретно — як запорозьких козаків.
Сюжет майже такий самий, як Вергілієвої «Енеїди».
Зав ’язка: подорож Енея з троянцями в пошуках Італії.
Кульмінація: двобій Енея з Турном.
Розв ’язка: перемога Енея над Турном.
Проблематика «Енеїда»: автор «Енеїди» порушує низку важливих проблем:
- соціальної нерівності;
- засудження негативних суспільних вад: злодійства, інтриганства, хабарництва, здирництва, безкультур’я тощо;
- патріотизму;
- захисту рідної землі від ворогів;
- громадянського обов’язку, честі сім’ї;
- утвердження людських чеснот: добропорядності, щирості, добра, поваги до батьків тощо;
- виховання майбутнього покоління на принципах народної моралі;
- любові і ненависті;
- дружби, кохання тощо.
Примітки: «Енеїда» — перша пам ’ятка українського письменства, укладена розмовною українською мовою; перший твір нової української літератури. І. Котляревський перелицьовує на український лад сюжет твору давньоримського класика Вергілія. В античному творі йшлося про мандри троянців, що прибувають з волі богів до латинських земель (пізніше Римська держава). У поемі І. Котляревського розгортаються такі ж події, збережені імена героїв, але український автор закладає новий національний зміст: під виглядом троянців постають українські козаки, богів Олімпу — українське панство; усі реалії твору відбивають життя українського суспільства XVIII ст. після зруйнування української «Трої» — Запорозької Січі.
У творі наявний національний колорит (відображення побуту українців в обрядах, звичаях, повір’ях, стравах, одязі, розвагах). Тому «Енеїду» називають енциклопедією українського життя XVIII ст. Крім національного, у поемі наявний історичний колорит — змалювання минулого і сучасного України.
Долаючи рамки запозиченого сюжету, переборюючи традиції травестійного, бурлескного жанру і штучної книжної мови, її «високий» стиль, І. Котляревський силою таланту й знанням життя народу та фольклору створив оригінальний реалістичний твір — і в цьому найбільше, епохальне, неперехідне значення поеми — праматері нової української літератури.