Пантелеймон Куліш
Святиня
Мовчки струни на бандурі
Я перебираю.
Заспівав би я до тебе –
Голос замирає.
Не почуєш мого слова
Серцем молоденьким,-
Квітчаною головою
Схилися до неньки.
"Пести мене, моя нене,
Як малу дитину,
Я твойого, нене, лона
Довіку не кину".
– "Ой покинеш, моя доню,
Далебі, покинеш,
У чужий край, в чужі люде
Пташкою полинеш.
Прийде, прийде, моя доню,
Такая година,
Що ріднійша пеньки буде
Любая дружина".
І я чую тихі речі
Голоснійше граю.
Я душею молодую
Красу обіймаю.
Ой бандуро, рідна сестро,
Золотії струни!
Вложи в неї моє серце,
Високії думи.
Нехай їй вві сні присниться,
Що я чую й знаю,
Про що серцем одиноким
Господа благаю.
Нехай їй вві сні присниться
Мати Україна,
Наше горе, наша радість,
Надія єдина.
Святе слово – рідна мати;
Єсть іще святиня
Вища, богові милійша –
Рідная Вкраїна.
Зрозумій, моє кохання,
Чистою душею,.
Що люблю я, чим живу я,-
Будеш ти моєю.