Двобій – Олена Матушек

ДВОБІЙ

Чи життєві долаємо гори,

Чи в обхід прокладаємо шлях –

Всюди нас переслідує ворог,

Найпідступніший ворог –

Страх.

Він собі обирає мішені

По лякливих збілілих очах.

Наші душі, неначе кишені,

Вивертає вік по ночах,

На прицілі його пістолета

Кожен відступ – в словах чи в ділах.

Хто

в поеті

убив

поета?

Страх!

Хто

у випробувальну годину

Крізь мовчання сургуч на вустах

Викрав з кращого друга – Людину,

Оболонку лишивши?

Страх!

Хто

в притишених кабінетах

По вознесених поверхах,

Тут і там розставляючи вето,

Всі ідеї вбиває?

Страх!

Він – столикий, і він сторукий,

Він не знає вагань і втом,

Правді він викручує руки,

Йде у наклепах – напролом.

Ні вблагати його, ні впросити,

Він глухий до найвищих слів…

Треба –

вбити його, убити,

Доки він тебе не убив.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар