Осьмачка Тодось
КАЗКА Як купала мене мати у любистку, трусив зорi Див iз лану у колиску. Схиляв голову весняну голий мiсяць до маленьких моїх нiжок в купiль свiжу. Вода з
ХТО На персах землі гора; у важке небо зоряне з сонцем впира чолом. Од п’ят гори до зір небесних криваві тумани. На горі хрест в туманах — хрест.
СОНЕТ Коли німують людські живі душі, тоді і роси кам’яніють на зелі, а очі в молоді, немов од суші, мертвіють, облітають навесні. Того, душе, на світляних розгонах, свої
ПРЕДШЕ Я вас любив, німуючи, то словом і вірив сліпо та тривожно знов, а ви боялися, щоб випадково не виявив при людях я любов. Я вас любив, побожний
Тодось Осьмачка, Осьмачка Теодосій Степанович (4 (16) травня 1895, Куцівка на Черкащині — 7 вересня 1962, Нью-Йорк, США) — видатний український письменник, поет, прозаїк, що творив у дусі