ХТО
На персах землі
гора;
у важке небо зоряне з сонцем
впира чолом.
Од п’ят гори до зір небесних
криваві тумани.
На горі хрест в туманах —
хрест.
Простяг рамена
од краю світа до краю,
од сходу на захід.
У світ упала тінь хреста
з півночі на південь.
На хресті — людина.
На степи,
на води
звисає
глава.
З душі землі встають крики,
тьмою птахів летять на хрест.
Голосіння там сповняє небо.
По дереву муки
із ран людини
стікає кров.
Ріками рине
з гори по стегнах,
по ребрах землі
в моря криваві —
вщерть.
З печер і нор,
з хащів, лісів
вовки пішли.
По чреву світу
ватаги ходять —
ситі,
п’яні:
п’ють кров.
Розп’яв хтось правду на Голгофі
знов!
Звір бенкетує!..
Болить душа…
1921