Казка – Тодось Осьмачка

КАЗКА

Як купала мене мати

у любистку,

трусив зорi Див iз лану

у колиску.

Схиляв голову весняну

голий мiсяць

до маленьких моїх нiжок

в купiль свiжу.

Вода з мiсяця збiгала

на малого,

нiби срiблом полоскала

тепле лоно.

Як скупала мати сина,

то мiж зорi

положила у колиску,

як у полi:

Як у полi, на могилi

коло яру,

у пшеницю клосисту

серед лану.

Та в купелi моє серце

залишилось,

й мати вилила з водою

пiд калину.

М'ячi срiбнi кругом серця

впали в трави —

солов'ї їх покотили

на дзеркала.

Ромен-зiлля зросло з серця

в росах кутих,

йому в листя упав мiсяць

з озер гнутих.

Погойднулось ромен-зiлля

на все поле,

свою голову вмочило

в синє море.

З моря сокiл тодi степом

нап'яв крила,

з крил тумани поспадали

скiзь по нивах.

Й ромен-зiлля стало в'януть

у туманах:

Iшла дiвчина й зiрвала

його в травах.

Тепер дiвчину шукаю

в теплих зорях —

дзвоню в роси, з поля босий

в синi гори!

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: