О
ПРОРОК Не сняться літа дитинні, Не маряться дні юнацькі. Дівчата з горбів зелених Давно не сходять до танцю. Давно не збирають смокви, Не душать важкі виногрона. Річки течуть
РОБІТНЯ День — прямокутник матового шкла, Велика грудка кинутого снігу. На ясність дум. На маєстат чола. На стіл просторий і розкриту книгу. Просте каміння — як прості слова,
ВЕСНА Не повітря – найтонші звуки, Не долина – блакитний дим. І весни пустотливі руки У волоссі моїм. В наших пестощах щось зелене, Хоч жагуче тужна вона. Вона
АКВАРІУМ На сходах дому зупинись на мить Заглянути у казку баговинну. Он промінь впав з-посеред верховіть І засвітив його шматком бурштину. На листя ти задивишся бліде, На черепашку
Оле́г О́льжич (справжнє ім’я Олег Олександрович Кандиба), 8 (21) липня 1907, Житомир — 10 червня 1944, концтабір Заксенгаузен) — український поет, археолог і політичний діяч, очолював культурно-освітню референтуру