П

* * * Я знаю: Перекують на рала мечi. I буде родюча земля — Не ця. I будуть однi ключi Одмикати усi серця. Я знаю! I буде так:

* * * Я — як і всі. І штани з полотна… І серце моє наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями ран! От! І не треба ніяких

Ще в полон не брали тоді, Приліпили його до стовпа… На землі, від крові рудій, Кривава ропа… А він був молодий такий! Цілував, мабуть, гаряче… Довго, довго йому

* * * Уночі його вели на розстріл. Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип. На неголенім обличчі гострі Волоски… Віддалік, немов цілком байдуже, Офіцер димок цигарки плів. Тільки неба

* * * Суди мене судом твоїм суворим. Сучаснику! — Нащадки безсторонні Простять мені і помилки, й вагання. І пізній сум, і радість передчасну, — Їм промовлятиме моя