Матері – Володимир Підпалий

МАТЕРІ

Я твій портрет фіалками вберу –

ти ж так любила голубі фіалки.

Мене ти вчила правді і добру,

мене до праці ти привчала змалку…

Я доторкнуся до твого чола,

на ньому зморшки – й ті такі ласкаві…

Ти все дала й нічого не взяла:

ні крихти хліба, ні спасибі навіть…

Все те, що мав, і те, що в мене є,

що від людей, що від землі святої,

що радістю в рядках моїх встає,

передано в моє життя тобою…

Дочку, можливо, матиму… Хто зна,

про що в гаю зозуля накувала…

О, як я хочу, мамо, щоб вона

твоє велике, щедре серце мала!..

1958

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар