* * *
…І ось ляжу, — родючий гній, —
На скривавлений переліг…
— Благословен єси, часе мій!
Навчи мене заповітів своїх!
Розцвітайте, нові жита!
…А на кожному колосі — мука моя…
О, воістину час ратай!
Славословлю його ім’я.
Благословен єси. Часе мій!
О, жорстокий! І весь в крові!
— Це нічого, що я, мов гній,
— Під посіви твої нові!
— Бо ось вірю: зросту колись.
І до когось вітрами: — Жни! —
…Серце, серце моє!
Навчись Тишини…