Аналіз «У теплі дні збирання винограду» Рильський

Аналіз «У теплі дні збирання винограду...» Рильський

«У теплі дні збирання винограду...» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. 

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: інтимно-філософська лірика.

Жанр: сонет.

Мотиви: відтворення краси почуттів людини, її єднання з природою, стану закоханості у світ.

Художній напрям, стиль: неоромантизм.

Художні особливості: вічність і кохання, близькість до нас людей, які жили так давно, але відчували так само, передає вірш «У теплі дні збирання винограду». Душа Еллади мов прокинулась на мить, коли М. Рильський змалював зустріч грецьких юнака та дівчини, селян-виноградарів. Цей вірш — гімн коханню й молодості:

І він потягся, як дитина, радо
І мовив: — Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду.
 

Вірш розкриває перед читачем велику радість і повноту життя: першу зустріч з милою, зародження першого хмільного почуття. Весь світ навкруги надихає близькістю щастя. Поет прославляє почуття любові, якому надає античного колориту, естетично підносить його.

 

          Вірш «У ТЕПЛІ ДНІ ЗБИРАННЯ ВИНОГРАДУ...» — це гімн життю і молодості, що відо­бражає шукання юної душі, яка прагне щастя, радості й любові.

Аналізуючи цей ранній сонет М. Рильського, перекладач А. Содомора характеризував його ідею так: сонетна форма для Рильського — келих, а вміст у ньому — вино: кожен, хто намагати­меться перекласти ці рядки іншою мовою, має зберігати як форму, так і вміст (букет), аби не за­шкодити смакові вина. На таку метафору здобулися й засоби милозвучності вірша:

У теплі дні збирання винограду
Її він стрів. На мулах нешвидких
Вона верталась із ясного саду...
 

Тут звукове інструментування на «н» сприяє уповільненню ритму поезії, навіює медитативний настрій, із яким людина зазвичай насолоджується видивом достиглих грон, збирає виноград або смакує коштовне вино. У такій інтерпретації виноград постає «образом образів» — єднанням не лише чотирьох першооснов світу, чотирьох пір року, а й п’яти чуттів: «Зір, слух, дотик, смак, за­пах — усі [вони] дають нам змогу відчути терпкувато-солодкий смак самого життя».

Цілісний образ природи в попередньому рядку (ясний сад) наче розщеплюється в наступному на складові частини, які тут уже характеризують людину (ясна, як сад). Так навіть у цьому «мікро-образі», побудованому на повторенні дещо видозмінених слів, утверджується гармонія людини і природи — один із провідних мотивів усієї творчості М. Рильського.

 

Пошук на сайті: