Патріоти (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) – Володимир Самійленко

Два хлопці укупі стояли,



А третій дививсь оддалі.



Як ті гаряче розмовляли



Про долю своєї землі.







Один у широкій промові



Народні права боронив;



Він докази всі наукові



По пунктах як слід розложив.







Народну окремість натури,



І склад особливий думок,



І давність своєї культури, —



Довів він усе те з книжок.







А другий про теє доводив.



Як дійде народ своїх прав,



І в поступі інших народів



Він місце йому показав.







Так двоє вели язиками



Роботу для краю свого.



Гукали й махали руками.



Де річ вимагала того.







А третій не мовив нічого:



Він мовити красно не міг,



Але задля діла святого



І жив він, і в землю б поліг.







Ті двоє, з балачки втомившись.



Веселі собі розійшлись,



А третій стояв зажурившись



І наче дивився кудись.







Але він не тую картину



Вбачав, що круг його була:



Він бачив душею Вкраїну



І все, що вона добула.







Вбачались йому патріоти



Із купою слів голосних,



А поруч мільйони голоти,



І темність, і вбожество їх.







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



У вірші "Патріоти" В. Самійленко розмірковує над тим, хто ж є справжнім патріотом. Двоє героїв говорили про Україну, наголошували на правах народу, на давності української культури. Поговорили — й весело розійшлися, задоволені собою. Третій же мовчав і сумував, дивлячись на дійсне становище людей в Україні, їхню неосвіченість та бідність. Він не промовляв високих слів, не хвалився своїм патріотизмом, а готовий був ділом довести свою відданість рідному краєві і навіть, як справжній патріот, полягти за нього.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар