Характеристика вірша «Задивляюсь у твої зіниці…»
З любов’ю сина і пристрастю справжнього патріота В. Симоненко говорить у поезії «Задивляюсь у твої зіниці…» про Україну. Тема вічна, але автор знайшов свої, симоненківські інтонації — прості, щирі й водночас піднесені. За формою це звернення сина до матері-України, для якої автор знаходить найтепліші слова: «мамо горда і вродлива», «нене», «ти моя молитва», «розлука вікова».
Поет інтимізує розмову з читачем, свої думки і почуття розкриває максимально відверто. Як з матір’ю, він прагне залишитись з Україною на самоті, щоб сповідуватись перед нею у найпотаємніших помислах і тривогах. В. Симоненко говорить і про те, що Вітчизна — сенс його існування на землі.
Ліричний герой бачить в очах матері-України «червоні блискавиці революцій, бунтів і повстань», буремне минуле, коли українцям випадало обороняти свою рідну землю від зовнішніх і внутрішніх ворогів. На думку поета, і сьогодні «громотить над світом люта битва» за права і саме життя України. Тож ліричний герой має найзаповітнішу мрію — і собі долучитися до цієї битви.
Тема: звеличення рідної землі, її історії.
Ідея: звернення до земляків – любити рідну землю і дбати про її майбутнє
Жанр: патріотична лірика
Віршований розмір: шестистопний ямб
Художні засоби:
- епітети: червоні блискавиці, мама, горда і вродлива,святе синівське право,
- метафори: пливе за роком рік,перли в душі сію,мовчать Америки й Росії, дні занадто куці та малі,чорти живуть на небі,
- порівняння: зіниці, голубі, тривожні, ніби рань.
- звертання: Україно! недруги лукаві! друзі. нене.
- образи-символи: мати, чорти.
- гіпербола: битви споконвічний грюк.
- риторичне запитання: Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?